Ґеґечкорі Євген Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґеґечкорі Євген  Петрович

ҐЕҐЕЧКО́РІ Євген Петрович ( ; 20. 01(01. 02). 1881, с. Салхіно, Грузія – 05. 06. 1954, Париж) – грузинський громадсько-політичний і державний діяч. Закін. курс юрид. ф-ту Моск. ун-ту. Працював пом. присяж. повіреного. 1907–12 – обраний від Кутаїс. губ. в 3-ю Держ. думу, де обіймав одне з провід. місць у с.-д. фракції; виступав з питань суду, тюрем, нар. освіти. Під час 1-ї світ. війни – соціал-патріот; після Лютн. революції 1917 – чл. Особл. Закавказ. ком-ту Тимчас. уряду та президії Тифліс. ради. Від листопада 1917 – голова Закавказ. комісаріату. Від травня 1918 – міністр закордон. справ Груз. Демократ. Респ., активно обстоював ідею створення Балто-Чорномор. союзу з провід. роллю УНР, діяльно співпрацював з Укр. дипломат. місією на Кавказі на чолі з І. Красковським. Після окупації Грузії Червоною армією в березні 1921 емігрував за кордон. У роки еміграції відвідував європ. країни, зустрічався з держ. і громад. діячами. Публікував статті у груз. емігрант. пресі, де захищав права груз. держави та ін. країн, окупов. більшов. режимом.

О. Н. Мушкудіані

Стаття оновлена: 2007