Ґедзь Юхим - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґедзь Юхим

ҐЕДЗЬ Юхим (справж. – Савицький Олексій Васильович; ін. псевд. – Олесь Ясний; 18(30). 03. 1896, м. Золотоноша, нині Черкас. обл. – 15. 07. 1937, Київ?) – письменник-гуморист, драматург. Чл. літ. орг-ції «Плуг» (1924). Навч. у Держ. муз.-драм. ін-ті у Києві. Друкувався від 1923 у ж. «Всесвіт», «Знання», «Нова громада», «Сільський театр», «Червоний перець» та ін. Автор збірок оповідань і гуморесок «Автор Троянденко», «Буває й таке» (обидві – 1927), «Принципіяльно», «Троглодити» (обидві – 1929), «Завзятий середняк» (1929; 1930), «Бубна-козир», «Конкурс на гопак», «Ті ж і Мирон Гречка», «Столичний гість» (усі – 1930), «Тихою сапою» (1933); п’єс «Віз ламається – чумак ума набирається» (1928; 1929; 1930), «Надія», «Секретар пухтресту», «Шевченкова мова» (усі – 1929), «Комедії» (1931), «Молодість» (1936); нарисів «Перший іспит» (1931, співавт.; усі – Харків). Гуморист.-сатир. творчість Ґ. 20-х рр. виявила не тільки оригінальність літ. хисту, а й певну залежність від таланту Остапа Вишні. Ґ. розробляв широке коло тем – «от колись було», мисливську, викриття бюрократів-чиновників, протистояння «старого» і «нового» світу, шлях «до світла» й осуд релігії, жін. питання й теми культури, спорту, літ-ри, відпочинку; використовував різні жанр.-видові форми творів – гуморески, гуморист. оповідання, нариси, оповідки, фейлетони, драми, комедії, водевілі, драматиз. гуморески. Кращі гуморист. твори Ґ. помітно психологізовані, відзначаються соковитістю, емоційністю мови, народнопісенними ремінісценціями. У цілому ряді творів виступає своєрідний «повпред» гумориста – Мирон Гречка. Драматургія Ґ. за худож. рівнем помітно поступається прозі, оскільки писалася на злободенні теми: українізація, освіта, чиновництво. Заарешт. 2 листопада 1936 в Харкові за звинуваченням у приналежності до укр. терорист. орг-ції, розстріляний. Реабіліт. 1958.

Літ.: Дузь І. Гуморески Юхима Гедзя // Пр. Одес. ун-ту. Сер. філол. наук. 1961. Т. 151; Полторацький О. Незабутній предок // РЛ. 1969. № 12; Поліщук В. За рік після століття // Гедзь Ю. Гумор. Сатира. Чк., 1997.

В. Т. Поліщук

Стаття оновлена: 2007