ҐЕДЗЬ Юхим (справж. — Савицький Олексій Васильович; ін. псевд. — Олесь Ясний; 18(30). 03. 1896, м. Золотоноша, нині Черкас. обл. — 15. 07. 1937, Київ?) — письмен­ник-гуморист, драматург. Член літ. організації «Плуг» (1924). Навч. у Держ. муз.-драм. ін­ституті у Києві. Друкувався від 1923 у ж. «Всесвіт», «Зна­н­ня», «Нова громада», «Сільський театр», «Червоний перець» та ін. Автор збірок оповідань і гуморесок «Автор Троянденко», «Буває й таке» (обидві — 1927), «Принципіяльно», «Троглодити» (обидві — 1929), «Завзятий середняк» (1929; 1930), «Бубна-козир», «Конкурс на гопак», «Ті ж і Мирон Гречка», «Столичний гість» (усі — 1930), «Тихою сапою» (1933); пʼєс «Віз ламається — чумак ума набирається» (1928; 1929; 1930), «Надія», «Секретар пухтресту», «Шевченкова мова» (усі — 1929), «Комедії» (1931), «Молодість» (1936); нарисів «Перший іспит» (1931, спів­авт.; усі — Харків). Гуморист.-сатир. творчість Ґ. 20-х рр. виявила не тільки оригінальність літ. хисту, а й певну залежність від таланту Остапа Вишні. Ґ. роз­робляв широке коло тем — «от колись було», мисливську, викри­т­тя бюрократів-чиновників, проти­стоя­н­ня «старого» і «нового» світу, шлях «до світла» й осуд релігії, жін. пита­н­ня й теми культури, спорту, літ-ри, від­починку; використовував різні жанр.-видові форми творів — гуморески, гуморист. оповіда­н­ня, нариси, оповід­ки, фейлетони, драми, комедії, водевілі, драматиз. гуморески. Кращі гуморист. твори Ґ. помітно психологізовані, від­значаються соковитістю, емоційністю мови, народнопісен­ними ремінісценціями. У цілому ряді творів ви­ступає своєрідний «пов­пред» гумориста — Мирон Гречка. Драматургія Ґ. за худож. рівнем помітно по­ступається прозі, оскільки писалася на злободен­ні теми: українізація, освіта, чиновництво. Заарешт. 2 листопада 1936 в Харкові за звинуваче­н­ням у приналежності до укр. терорист. організації, роз­стріляний. Реабіліт. 1958.