Ґеміліан Валерій Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґеміліан Валерій  Олександрович

ҐЕМІ́ЛІАН Валерій Олександрович (27. 08. 1851 – 11. 01. 1914) – фахівець з технології мінеральних речовин. Проф. (1899). Закін. курс С.-Петербур. технол. ін-ту (1872), здобув ступ. д-ра у Ґеттінґен. ун-ті (Німеччина, 1875). У 1876 спільно з Д. Менделєєвим вивчав нафт. промисел, видобування й перегонку нафти у Пн. Америці. 1877–85 – доц. Варшав. ун-ту. 1885–1904 – у Харків. технол. ун-ті (нині Нац. тех. ун-т «Харків. політех. ін-т»): засн. і кер. каф. технології мінерал. речовин (нині каф. технології неорган. речовин, каталізу та екології), водночас ад’юнкт-проф. (від 1887), проф. (від 1889). Конденсуючи бензилгідрол з бензолом у присутності водовіднімаючих речовин (Р2О5), отримав дифенілметан; аналогічно, з толуолом і ксилолом, синтезував дифенілтолілметан і дифенілксилілметан. Автор праць «О некоторых производствах, гомологах и аналогах трифенилметана» (1903), «О составе и свойствах целебных средств крымских лиманов» (1909). У лекціях «Технологія мінеральних речовин», виданих літограф. способом, на високому наук. рівні виклав значення сировин. джерел для хім. пром-сті, описав технологію отримання кислот, солей, технологію керам. виробів.

Ю. І. Зайцев

Стаття оновлена: 2007