Ґемологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґемологія

ҐЕМОЛО́ГІЯ (від лат. gemma – дорогоцінний камінь, самоцвіт, перлина і …логія) – сукупність знань про дорогоцінні різновиди мінералів і органогенних утворень, а також їхні замінники – штучні аналоги та природні імітації. Ґ. знаходиться на межі науки та мист-ва, тісно пов’язана з геологією, мінералогією, худож. обробленням матеріалів, декор.-приклад. мист-вом (дизайн природ. каміння, основи композиції), ювелір. і каменерізал. мист-вом, колекцій. і музей. справою. Об’єктом вивчення Ґ. є оцінювання (вартісне, художнє), предметом – технол.-естет. (форма, розмір, ступінь полірування, твердість, тріщинуватість, вкраплення) та естет. (колір, текстур. малюнок, прозорість, блиск) властивості коштов. каміння. У методол. основі оцінювання самоцвітів лежить принцип послідовності, йому передують діагностика, дизайн і оброблення. Сучасна тенденція розвитку дизайну природ. каміння пов’язана з його орієнтацією на розкриття худож. достоїнства. Висновок щодо якості слугує обґрунтуванням для визначення вартості дорогоцін. каміння (у комплексі з екон. факторами, зокрема й кон’юнктурою ринку), використовується у торг. операціях, а також під час проведення митної і судової слідчої експертизи. На окремих етапах розвитку сусп-ва дизайн самоцвітів був прямим відображенням його культури. На сучасну Ґ. покладено завдання з визначення механізму розкриття природ. краси самоцвітів у декор.-худож. і ювелір. виробах для отримання найбільшого екон. зиску; формування уявлення про базову вартість дорогоцін. каміння, декор. гірських порід і мінералів, а також колекцій. сировини на основі вивчення істор.-культур. традицій використання їх у практич. і мист. цілях; діагностики, сертифікації, ідентифікації природ. і синтет. каміння. Витоки ґемол. уявлень мають давнє коріння. Точкою відліку вважають той період часу, коли людство навчилось використовувати каміння як знаряддя праці, мисливства та в якості прикрас. У процесі використання та оброблення воно накопичувало відомості про властивості каміння, місця його локалізації, постійно удосконалювало технологію оброблення. В основі кожної культури лежала конкретна модель світу, яка визначала світосприйняття людини, характер творчості та провідну культурну парадигму. Загалом Ґ. зародилася у ранній період існування описової мінералогії. Перші праці, зокрема давньогрец. природознавця і філософа Теофраста (372–287 до н. е.), рим. письменника, вченого-енциклопедиста Плінія Старшого (23 або 24–79), середньоазіат. вченого-енциклопедиста Біруні (973 – бл. 1050), в цій царині були присвячені заг. опису, незвичай. (подекуди вигаданим) властивостям коштов. каміння, методам перевірки їх на підроблення. В Україні, ймовірно, першим дослідж. з Ґ. є трактат громад. і церк. діяча, вченого, письменника Ф. Прокоповича «Про камені й ґеми» (1705–09), де описано низку дорогоцін., напівдорогоцін. і вироб. каменів, зокрема сапфір, гіацинт, сардій, гранат, смарагд, карбункул, рубін, аметист, опал, топаз, берил, кришталь, яшму. У сучас. вигляді Ґ. сформувалася наприкінці 19 ст., після появи точних методів дослідж. мінерал. речовини (поляризац. оптики, рентґеноструктур. аналізу, спектрометрії тощо). Власне термін «Ґ.» вперше запропоновано англ. вченим Ебертом 1892, набув поширення на поч. 20 ст. (у СРСР в 1980-х рр.). Теор. і пізнавал. значення для Ґ. мають праці англ. вчених Г. Сміта, Б.-В. Андерсона, нім. – В. Шумана, швейцар. – Е. Гюбеліна, амер. – Дж. Сінкенкеса, Р. Ліддікоата, рос. – Ю. Орлова, О. Ферсмана, Г. Барсанова, А. Ґінцбурґа, Г. Леммлейна, Д. Григор’єва, Є. Києвленка, В. Петрова, Б. Куликова, В. Буканова, укр. – П. Баранова, В. Індутного, В. Квасниці, В. Нестеровського, В. Павлишина, Ю. Полканова та ін. 1993 при Мін-ві фінансів України створ. Державний ґемологічний центр України (видає ж. «Коштовне та декоративне каміння»), 1996 при Нац. гірн. ун-ті (Дніпропетровськ) – Ґемол. центр (дир. – П. Баранов). Серед найавторитетніших міжнар. орг-цій – Ґемол. ін-т Америки, Вища діамант. рада Бельгії, Міжнар. ґемол. ін-т Бельгії. Провідні ґемол. лаб. діють в Швейцарії, Великій Британії, РФ, країнах Пд.-Сх. Азії (див. також Дорогоцінне каміння).

Літ.: Щеглов Н. П. О драгоценных камнях и способах их распознавания. С.-Петербург, 1824; H. Smith. Gemstones. London, 1912 (рос. перекл. – Драгоценные камни. Москва, 1980; 2002); B.-W. Anderson. Gem testing. London, 1925 (рос. перекл. – Определение драгоценных камней. Москва, 1983; 1996); R. Liddicoat. Handbook of Gem Identification. Los Angeles, 1975; Балицкий В. С., Лисицина Е. Е. Синтетические аналоги и имитации природных драгоценных камней. Москва, 1981; P. Read. Gemmology. Boston, 1991 (рос. перекл. – Геммология. Москва, 2003); Бобылев В. В. Историческая геммология. Москва, 2000; Баранов П. Н. Научные основы геммологии // Наук. вісн. Нац. гірн. академії України. 2001. №1; Його ж. Геммология: диагностика, дизайн, обработка и оценка самоцветов: Учеб. Дн., 2002.

П. М. Баранов

Стаття оновлена: 2007