Ґеник-Березовська Зіна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґеник-Березовська Зіна

ҐЕ́НИК-БЕРЕЗО́ВСЬКА Зіна (11. 04. 1928, с. Солописки побл. Праги – 01. 02. 1991, Прага) – український літературознавець, мовознавець і перекладачка у Чехії. Дружина Костянтина Ґеника-Березовського. Закін. Карлів ун-т у Празі, де студіювала слов’ян. (зокрема укр.), герман. філології. Її вчителями були І. Панькевич, І. Зілинський, чес. літературознавці-компаративісти Ф. Вольман, К. Крейчі. Слов’ян. студії в Ун-ті закін. докторатом на тему «Генріх Гайне в українській літературі». Працювала у Чехословац. АН (Слов’ян. ін-т, Ін-т мов і літ-р, Ін-т чес. і світ. літ-р). Популяризаторка укр. літ-ри серед чехів, є автором статей про укр. літ-ру в чес. енциклопед. виданнях, оглядових статей у бібліогр. довіднику «Sto padesát let česko-ukrajinských literárních styků» (Praha, 1968). Видала у Празі кн. «Současná sovětská literatura. Ukrajinska a běloruská» (1966; разом з В. Жидліцьким), зб. творів Г. Сковороди чес. мовою зі своєю передмовою (1983). Виступала на чес. радіо з циклом передач про укр. літ-ру. Переклала чес. мовою деякі твори В. Шевчука, С. Жураховича, В. Стефаника (зб. новел «Кленове листя», Прага, 1978 – спільно з чоловіком) та ін. Друкувалася у ж. «Славія», «Дукля». Співпрацювала з Ін-том літ-ри АН УРСР (Київ) та каф. славістики Львів. ун-ту. Ґ.-Б. близько знала сестру Лесі Українки О. Косач-Шимановську; дружні й творчі зв’язки підтримувала з укр. шістдесятниками (Є. Сверстюком, І. Світличним та ін.), з ін. укр. письменниками і культур. діячами. Досліджувала 3 періоди історії укр. літ-ри: літ-ру укр. бароко, укр. літ-ру 19 та 20 ст. (посмертно видано зб. її праць «Грані культур: Бароко, Романтизм, Модернізм», К., 2000). Серед дослідж. укр. бароко: нарис про І. Величковського («Československá rusistika», 1968, t. 13, № 1), синтет. доповідь для 9-го з’їзду славістів «Українське літературне бароко в межах своєї епохи та стилю», розвідки «Сковорода і російська література», «Духовний і поетичний заповіт Григорія Сковороди» (обидві опубл. посмертно). З укр. літ-ри 19 ст. Ґ.-Б. найбільше уваги приділяла творчості І. Котляревського, Т. Шевченка («Шевченко і європейський романтизм»), І. Франка (зокрема його зв’язкам з чес. літ-рою), Лесі Українки, романтизму й неоромантизму в укр. літ-рі («Історичний елемент в українській романтичній літературі», «Про неоромантичну драму» тощо). Авторка розвідок про О. Довженка, Ю. Яновського, М. Бажана, реабілітованих у 1960-х рр. письменників, зокрема П. Филиповича, Олексу Слісаренка. В останні роки життя займалася опрацюванням архіву Олександра Олеся (1993 переданий Ін-ту літ-ри НАНУ, Київ), здійснила і підготувала низку публікацій. Архів. фонд подружжя, в якому зібрано матеріали не тільки про їхню діяльність, а й про багатьох діячів укр. культури, пов’яз. із Чехословаччиною, 2003 передано у відділ рукописів Ін-ту літ-ри НАНУ.

Літ.: Коцюбинська М., Сиваченко Г. Великий друг української літератури (Зіна Ґеник-Березовська) // СіЧ. 2000. № 1; Коцюбинська М. «Зафіксоване і нетлінне»: Роздуми про епістолярну творчість. К., 2001; Її ж. Пам’ятка єднання двох культур: архів Зіни Ґеник-Березовської // СіЧ. 2006. № 6.

М. Х. Коцюбинська

Стаття оновлена: 2007