Ґеник-Березовський Костянтин Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ҐЕ́НИК-БЕРЕЗО́ВСЬКИЙ Костянтин Михайлович (27. 07. 1919, с. Люча Коломий. пов., нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 19. 12. 1988, Прага) — мово­знавець. Брат Юліана, чоловік Зіни Ґеників-Березовських. Навч. у Яґел­лон. університеті (Краків, 1938). З поч. 2-ї світової війни пере­їхав до Праги, де брав участь у під­піл. антифашист. русі, 1942 арешт. ґестапо, до кін. війни пере­бував у концтаборі Флосенбурґ. Навч. на мед. (1946–49) та філос. (1949–53) ф-тах Карлового університету (Прага; ступ. д-ра філософії, 1953), де від­тоді й працював викл. укр. від­ділу каф. славістики до 1979. Читав лекції з української мови та літ-ри на курсах вчителів новозаснованих укр. шкіл у м. Пряшів та Бардіїв, писав, пере­кладав та рецензував перші укр. під­ручники, зокрема видав «Українську мову» для 4-го кл. Брав участь у діалектол. екс­педиціях на Пряшівщину. Один з ініціаторів і спів­авт. під­ручника «Українська мова для чехів» (Прага, 1975). Разом із дружиною пере­клав чеською зб. новел В. Стефаника «Кленове листя» (Прага, 1978).

Літ.: Мушинка М. Костянтин Ґеник-Березовський // НС. Варшава, 1989, 26 лют.; Томащук М. Березови в історії Гуцульщини. Коломия, 1997; Полатайчук Я. А ми тую стрілецькую славу збережемо... Кн. 1. Коломия, 1999; Арсенич П., Пелипейко І. Дослідники та крає­знавці Гуцульщини. Косів, 2002.

М. В. Савчук

Завантажити статтю