ҐЕРЕ́ТА Ігор Петрович (25. 09. 1938, с. Скоморохи, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. — 05. 06. 2002, Тернопіль, похов. у смт Велика Березовиця Терноп. р-ну Терноп. обл.) — археолог, громадсько-політичний діяч, мистецтво­знавець. Син Петра, брат Олега Ґерет. Заслужений діяч мистецтв України (1998). Літ. премія ім. братів Б. і Л. Лепких (1997), Всеукр. археол. премія ім. В. Хвойки (2002). Член НСХУ (1993). Закін. Чернів. університет (1962). Від­тоді працював у Терноп. крає­знав. музеї: завідувач від­ділу, організатор і зав. картин. галереї (1978–86), пров. н. с. За­знав пере­слідувань 1965–66 від рад. влади. Від 1991 — засн. і дир. Ін­ституту нац. від­родже­н­ня України (Тернопіль; від 2002 — його імені). Викладав археологію та історію України, історію укр. мистецтва у Терноп. вищій духов. семінарії, Терноп. пед. університеті. Від 1996 — голова Терноп. осередку НТШ. Автор екс­позицій Картин. галереї Терноп. крає­знав. музею (1978, нині Терноп. ХМ); Муз.-мемор. музею С. Крушельницької у с. Біла Чортків. р-ну Терноп. р-ну (1963), Етногр.-мемор. музею В. Гнатюка (с. Велеснів Монастирис. р-ну, 1969), Музею Леся Курбаса (с. Старий Скалат Під­волочис. р-ну, 1987; усі — Терноп. обл.). Від 1964 проводив археол. дослідж., ви­вчав мистецтво черняхів. культури 3–4 ст. на Тернопільщині, зокрема могильник побл. с. Чернелів-Руський Терноп. р-ну. 1994 ініціював створе­н­ня Терноп. екс­перим. школи мистецтв. Автор числен. наук. статей та зб. поезій і прози «Скибка неба» (Т., 1997). Зібрав сотні укр. ікон, нар. картин, творів графіки сучас. укр. художників. Колекція Ґ. від 2004 знаходиться у Терноп. ХМ.