Ґерета Петро Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґерета Петро  Федорович

ҐЕРЕ́ТА Петро Федорович (псевд. – Олесь Ґерета; 22. 06. 1902, м-ко Козова, нині смт Терноп. обл. – 01. 05. 1974, Тернопіль, похов. у с. Велика Березовиця, нині смт Терноп. р-ну Терноп. обл.) – культурний діяч. Батько Ігоря та Олега Ґерет. 1919 – доброволець УГА. Навч. в Укр. таєм. ун-ті (1924–25), закін. Торг. академію у Львові. 1928–33 – у Львів. богослов. академії. Священик і вчитель релігії у селах Скоморохи (нині Терноп. р-ну) та Велика Березовиця. 1958–61 – настоятель Свято-Успен. церкви, після її закриття – 2-й священик Свято-Рождествен. церкви у Тернополі (1961–63). Переведений на новоствор. парафію у с. Курівці Зборів. р-ну Терноп. обл. (1968–74). Засн. і диригент церк. хорів у Скоморохах та Великій Березовиці, засн. хору при Свято-Успен. церкві в Тернополі. Автор поезій, пісень, переважно реліг.-патріотичних; музики до Служби Божої, церк. проповідей і мовознав. досліджень; збирач фольклору. На слова Ґ. написали музику Л. Лопатинський та В. Крупник. Публікувався від 1928. Вірші Ґ. надруковані у ж. «Тернопіль», «Цвіт України» (1990), зб. «Молитва» (1991), «Богославень» (1994). Посмертно вийшли зб. поезій та пісень «Не плач, Україно» (Т., 1996), «Воскресні звуки: Поезії, пісні» (Т., 1997).

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2007