Ґеровський Георгій Юліанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґеровський Георгій  Юліанович

ҐЕРО́ВСЬКИЙ Георгій Юліанович (06. 10. 1886, Львів – 05. 02. 1959, м. Пряшів, нині Словаччина) – мовознавець, історик, педагог. Брат О. Ґеровського, онук А. Добрянського. Виховувався у діда в м. Іннсбрук (Австрія). Вивчав славістику у Чернів. (1907–09) та індоєвропеїстику в Ляйпциз. (1909–11) ун-тах. Викладав рос. мову у школах м. Саратов (1918–22), Закарп. України і Сх. Словаччини (1924–45); водночас н. с. з діалектології закарп. говорів, історії та діалектології рос. мови Чес. АН і Слов’ян. ін-ту в Празі (1924–38). Голова Т-ва наук і мист-в Підкарп. Русі (1938). Очолював Православну конф. у листопаді 1944 в Мукачевому, учасники якої звернулися до Й. Сталіна з проханням приєднати Прикарп. Русь до «Великої Росії». 1944–46 працював у Нар. раді Закарп. України, чл. комісії для створення Закарп. ун-ту. Згодом виїхав до Праги, 1954 – до Пряшева. Дотримувався русофіл. орієнтації. Досліджував історію, мову й літ-ру русинів-українців Закарпаття і Сх. Словаччини. У карпаторус. наріччі (мові) виділив 8 осн. груп говорів; гуцул. говір відніс до т. зв. зх.-малорос. групи як такий, що з’явився у 18 ст. разом із переселенцями з Покуття і Буковини. Деякі статті Ґ. опубл. у кн. «Путями истории» (Нью-Йорк, 1977).

Пр.: Угро-русскія народныя песни // Науч.-лит. сб. Галицько-русской матицы. Л., 1901. Кн. 1–2, т. 1; Jazyk Podkarpatské Rusi // Československá veastivěda. D. 3. Praha, 1934 (рос. перекл. – Москва, 1995); История угро-русской литературы в изображении Володимира Бирчака. Уж., 1943; Историческое прошлое Пряшевщины // Пряшевщина: Истор.-лит. сб. Прага, 1948; Народная речь Пряшевщины // Там само; Народная культура населения Пряшевщины // Там само.

Літ.: Шіма П. Г. Геровский // Дукля. 1959. № 4.

О. В. Мишанич , М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2007