Ґєйштор Александер - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґєйштор Александер

ҐЄ́ЙШТОР Александер (Gieysztor Aleksander; 17. 07. 1916, Москва – 09. 02. 1999, Варшава) – польський історик. Д-р істор. н. (1945), акад. Польс. АН (1980), іноз. чл. НАНУ (1991). У 1921 разом із батьками переїхав до Польщі. Закін. Варшав. ун-т (1937). Під час нім. окупації співпрацював у Бюро інформації і пропаганди Армії Крайової, читав лекції у Варшав. таєм. ун-ті, брав участь у Варшав. повстанні 1944. Від 1945 – в Істор. ін-ті Варшав. ун-ту: від 1949 – надзвич. проф., 1955–75 – дир. У 1980–84 і 1990–92 – президент Польс. АН; водно-час у 1980–85 – віце-президент Міжнар. ком-ту істор. наук; 1980–91 – дир. Королів. замку у Варшаві. Досліджував історію стародав. слов’ян, середньовіч. Польщі, зокрема доби заснування Польс. держави, та заг. історію. Сприяв розгортанню польс.-укр. наук. зв’язків.

Пр.: Historia Polski. 1947 (співавт.); Ze studiów nad genezą wypraw krzyżowych. 1948; Zarys nauk pomocniczych historii. 1948; Zarys dziejów pisma łacińskiego. 1972; Zamek Królewski w Warszawie. 1973; Mitologia Słowian. 1980; O dziedzictwie kultury. 2000 (усі – Варшава).

Л. О. Зашкільняк

Стаття оновлена: 2007