Ґлієр Рейнгольд Моріцович
ҐЛІЄ́Р Рейнгольд Моріцович (30. 12. 1874(11. 01. 1875), Київ — 23. 06. 1956, Москва) — композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч. Доктор мистецтвознавства (1941). Народний артист СРСР (1938). Премія ім. М. Глінки (1908), Сталінcька премія (1946, 1948, 1950). Закін. Київське музичне училище РМТ (1894; кл. О. Шевчика, Є. Риба), Моск. консерваторію (1900; викл. І. Іпполитов-Іванов, С. Танєєв). 1908 навч. диригуванню в О. Фріда у Берліні. Під час навч. в училищі написав перші твори — пʼєси для фортепіано та віолончелі, 2 струнні квартети й увертюру для симф. оркестру. Від 1901 — викладач муз.-теор. дисциплін Моск. муз. школи Гнесіних; від 1913 — проф. Київ. консерваторії (1914–20 — директор), створив симф. оркестр та оперну студію; 1920–41 — викладач композиції й інструментовки Моск. консерваторії. 1920–22 — зав. муз. секції Моск. відділу нар. освіти, співроб. муз. відділу Наркомосу РРФСР. 1938 — голова Моск. організації, 1939–48 — оргкомітету СК СРСР. Співпрацював з діячами укр. культури, зокрема Лесем Курбасом (нереаліз. задум опери «Маруся Богуславка» на сл. П. Тичини), К. Квіткою та М. Рильським (балет «Тарас Бульба», 1951–52). Інструментував твори М. Лисенка (кантата «Бʼють пороги», Гавот, Інтермецо, опера «Наталка Полтавка», «Понад полем іде», «Урочистий марш», оперета «Чорноморці») та К. Стеценка (кантата «Шевченкові»). До нереаліз. задумів належить опера «Лісова пісня» за Лесею Українкою. На укр. тематику написав низку симф. творів, зокрема поему для читця і оркестру «Подражаніє Ієзекіїлю» на сл. Т. Шевченка (1919), картину «Запорожці» (1921), поему «Заповіт» (1939–41, присвяч. памʼяті Т. Шевченка) та ін., обробки нар. пісень. Продовжуючи стильові тенденції «Могучої кучки», у низці творів поєднував епічну монументальність, картинність і колористику. Композиціям Ґ. властиві розспівність, цікава гармонійна мова, чіткість формотворення. Плідно й різнобічно використовував фольклор різних народів. Активно виступав як диригент, пропагував твори укр. композиторів В. Пухальського, Є. Риба, М. Тутковського, М. Лисенка та ін. Перший виконавець 1-ї симф. Б. Лятошинського (1923). Виступав з Респ. симф. оркестром ім. М. Лисенка та капелою «Дніпросоюзу». Серед учнів — С. Прокофʼєв, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, Б. Александров та ін. Імʼя Ґ. присвоєно муз. училищу у Києві.
Додаткові відомості
- Основні твори
- для оркестру — симф. (№ 1 — 1899–1900; № 2 — 1907; № 3 «Ілля Муромець» — 1909–11); опери — «Земля і небо» (1900), «Шахсенем» (1923–25), «Лейлі і Меджнун» (1940), «Рашель» (1947), «Гюльсара» (1949); симф. поема «Сирени» (1908); балети — «Хризис» (1912), «Клеопатра» («Єгипетські ночі», 1926), «Червоний мак» (1927), «Комедіанти» (1931), «Мідний вершник» (1949); музика до містерії «Великий льох» за Т. Шевченком (1919–20), драм. вистав «Іван Гус», «Гайдамаки» (обидві — 1920); увертюри — «Урочиста увертюра» (1937, присвяч. 20-річчю більшов. перевороту), «Ферґанське свято» (1940), Увертюра на слов’ян. нар. теми, «Дружба народів» (обидві — 1941), «Перемога» (1944–45); концерти з оркестром — для арфи (1938), голосу (1943), віолончелі (1947), валторни (1951); кантата «Слава Радянській армії» (1953).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
