Ґодлевський Еміль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґодлевський Еміль

ҐОДЛЕ́ВСЬКИЙ Еміль (Godlewski Emil; 30. 06. 1847, с. Красоцін Кельц. воєводства, нині Польща – 11. 09. 1930, Краків) – польський фізіолог рослин, агрохімік. Батько Еміля та Тадеуша-Йозефа Ґодлевських. Д-р філософії (1873), проф. (1874), акад. Польс. АН. Почес. д-р Варшав., Яґеллон. (Краків), Львів., Вільнюс. ун-тів. Закін. Вищу школу у Варшаві (1869, ступ. магістра), навч. в Ун-тах м. Єна та Вюрцбурґ у Німеччині. 1871–72 – асист. Пром. школи в Кракові під кер-вом Б. Радзішевського та в Яґеллон. ун-ті під кер-вом І. Черв’яковського. 1873–74 – доц., 1891–1919 – проф. каф. с.-г. хімії і фізіології рослин Яґеллон. ун-ту; 1874–78 – викл. Львів. політехніки та Львів. ун-ту; 1878–91 – зав. каф. ботаніки Вищої с.-г. школи в Дублянах (нині Жовків. р-ну Львів. обл.); 1919–28 – зав. відділу с. госп-ва Держ. наук. ін-ту с. госп-ва в Пулавах (Польща). Засн. польс. школи фізіологів рослин. Один з найвідоміших дослідників процесів асиміляції СО2, дихання, росту рослин. Осн. наук. праці присвяч. процесу фотосинтезу, зокрема виявленню його первин. продуктів, залежності процесу від концентрації СО2 та інтенсивності освітлення. Досліджував також процеси поглинання води, переміщення води та мінерал. речовин.

Пр.: Myśli przewodnie fiziologii roślin. Т. 1. 1923; Т. 2. 1932.

М. В. Шевера

Стаття оновлена: 2007