ҐОЙ Петро (12. 07. 1925, с. Михайлівка, нині Під­гаєц. р-ну Терноп. обл. — 16. 08. 2001, Нью-Йорк) — громадський діяч, історик, бібліо­граф. Доктор історії УВУ (1970). Дійсний член НТШ. Навч. в учит. семінаріях у Рогатині та Бучачі. Під час 2-ї світової війни вивезений на примус. роботи до Німеч­чини. Закін. УВУ в Мюнхені. Від 1949 — у США. Після закін. Колумбій. університету (Нью-Йорк) працював у б-ці коледжу при Університеті. Від 1988 — проректор, 1992–93 — ректор УВУ. Засн. і голова Фундації УВУ, що сприяє навч. укр. студентів. Зібрав понад 3 млн журнал. і газет. статей про вбивство С. Бандери (упорядковані в 10-ти т., які 2002 пере­слано в Україну). Член Пласту, організовував студійні подорожі укр. молоді «Стежками батьків по Європі». Від­на­йшов у с. Пух побл. Мюнхена похова­н­ня дочки Анни Ярославни, внучки Ярослава Мудрого — Едігни (1988 від­крито памʼятну плиту). Ініціював встановле­н­ня у нім. концтаборі Дахау укр. прапора та пропамʼят. таблиці з написом про загибель у ньому укр. вʼязнів (1983). Від­відував 1989–92 Україну, ініціював створе­н­ня б-ки діаспор. ви­дань і архіву укр. діаспори (нині ім. Ґ.) при Львів. університеті.