Ґойдич Степан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґойдич Степан

ҐО́ЙДИЧ Степан (09. 01. 1889, с. Руські Пекляни, округ Пряшів, нині Словаччина – 17. 07. 1968, с. Модра, округ Пезінок, нині Словаччина) – український теолог, письменник, журналіст, церковно-громадський діяч у Словаччині. Брат П.-П. Ґойдича. Закін. теол. і пед. ф-ти Будапешт. ун-ту (1913). Висвяч. на священика 1915. Викл. і дир. (1931–40, 1945–48) Пряшів. учит. семінарії. Організував літ. т-во «Пчілка» (1921), очолював Т-во ім. О. Духновича. Ред. мадярофіл. г. «Наше отечество» (1916–18), русофіл. г. «Русская молодежь» (1920–21), «Русское слово» (1922–28). У Пряшеві видав п’єси «Именины у батька О. Духновича», «Закопанное сокровище», «Гость з пекла», «Господин директор не дома».

Пр.: Исторія церкви Христовой для народных и гражданских школ. 1934; Краткий очерк нашей словесности. 1943; Новый период карпаторусской литературы. 1944; Хрестоматия к произведениям эпической поэзии с краткой теорией эпики. 1947 (усі – Пряшів).

Літ.: Степан Гойдич – новый директор Пряшевской греко-католицкой препарандии – учительской семинарии // Рус. слово. 1931. Ч. 9.

О. В. Мишанич , М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2007