ҐО́ЛЬДМАН Олександр Генріхович (22. 01 (03. 02). 1884, Варшава — 30. 12. 1971, Київ) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1935), професор (1946). Академік АН УРСР (1929). Студент фізико-математичного факультету Університету св. Володимира у Києві (1901–09) та філософського факультету Ляйпцизького університету (1905–08, д-р філософії). У докторській дисертації подав перше фото­електричне поясне­н­ня фотохімічних процесів. Працював 1911–14 у Ляйпцизькому університеті, від­крив явище фотополяризації ді­електриків (нині в основі ксеро­графії) і на прикладі полікри­сталічної сірки дослідив і описав умови запису, зберіга­н­ня та стира­н­ня інформації в ді­електриках. 1914–18 викладав у Санкт-Петербурзькому політехнічному ін­ституті, роз­робляв російський еталон ампера у Гол. палаті мір і ваги. Від 1918 — у Києві, де очолював кафедру фізики у Політехнічному (1921–30) та Медичному (1922–29)ін­ститутах; 1929–38 — проф. Університету. 1921 організував і очолив фізичну дослідницьку лабораторію, яка 1922 пере­творена на Київську науково-дослідницьку кафедру фізики, 1929 — в НДІ фізики, від 1936 — Ін­ститут фізики АН УРСР (1929–38 — директор). 1930–38 — голова правлі­н­ня Української асоціації фізиків, чл. Президії АН УРСР, академік-секр. Від­діл. математичних і природничих наук АН УРСР; ред. ж. «Українські фізичні записки» (1926–37), чл.-спів­роб. фіз. секції природн. від­ділу Ін­ституту укр. наук. мови ВУАН (1926). 22 січня 1938 заарешт. НКВС за звинуваче­н­ням в актив. участі в укр. націоналіст. організації, виключений з АН УРСР і висланий на 5 р. до Казах­стану. 1940–44 вчителював, був інж. гідравл. роз­рахунків у м. Акмолинськ (нині Астана). Після закінче­н­ня засла­н­ня працював у різних навч. закладах РФ. Реабіліт. 1956, поновл. у зван­ні академік Від 1959 — зaв. лаб. електролюмінесценції Ін­ституту фізики АН УРСР. Один із фундaтоpів фіз. досліджень в Укpaїні, засн. київ. школи фізики напів­провід­ників (1920-і рр.). Встановив осн. закони пере­творе­н­ня енергії світла в електричну у т. зв. фото­електр. ланках (ефект Бек­кереля). Роз­робив електр. методи для ви­вче­н­ня фотохім. процесів, від­крив ефекти незалежності фото­електр. струму від опору та виникне­н­ня електро­провід­ності в рідких ді­електриках під дією ультрафіолет. освітле­н­ня. Ви­вчав фотогальваніч. ефект, процеси у твердотільних фото­елементах, закономірності вентильного ефекту. Ініціатор і кер. дослідж. сірчистого срібла для виготовле­н­ня вентил. фото­елементів. Дослідив інфрачервону люмінесценцію закису міді та електролюмінесценцію деяких складних сполук. Автор праць з історії фізики.