Ґонґадзе Георгій Русланович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґонґадзе Георгій  Русланович

ҐОНҐА́ДЗЕ Георгій Русланович (21. 05. 1969, Тбілісі – 16. 09. 2000) – журналіст, громадський діяч. Народився у сім’ї українки О. Корчак (Леся Ґонґадзе) та учасника груз. дисидент. руху 1960-х рр. Р. Ґонґадзе. Герой України (2005, посмертно). Премія Орг-ції з безпеки та співроб-ва (2001, посмертно). Навч. у Тбіліс. ін-ті іноз. мов, закін. Львів. ун-т (1993). У 1989 був кер. інформ. відділу очолюваного батьком Нар. фронту «За вільну Грузію» (виступав за відокремлення Грузії від СРСР). У справах Фронту 1989–90 відвідував респ. Балтії та Україну. 1990–91 працював у Львів. обл. орг-ції НРУ; 1991 – позаштат. журналіст г. «Пост-Поступ» у Львові; 1992–93 – кер. програми «Монітор», ведучий на Львів. телебаченні. Від 1993 – у Києві: 1993–94 – гол. реж. творчого об’єдн. «Центр Європи», 1995–97 – ведучий програм «Параграф», «Вікна плюс», «Вікна-новини», створених у рамках Міжнар. медіа-центру. 1991 брав участь у громадян. війні в Грузії; як журналіст перебував в Абхазії і Осетії під час зброй. конфліктів, отримав поранення у Сухумі. 1998 працював ведучим програми телерадіокомпанії «Гравіс», 1999–2000 – кер. інформ. служби «Вільна хвиля» на радіо «Континент». Автор і кер. інтернет-проекту «Українська правда», що був започаткований у квітні 2000 і спонсорований Соціаліст. партією України. Це видання у своїх публікаціях, автором яких з-поміж ін. був і Ґ., давало різку критику дій влади, особливо підкреслюючи її корумпованість і некомпетентність. Силові структури, насамперед міліція, у різний спосіб намагались залякати Ґ. та його колег. Вказуючи на факти стеження, у липні 2000 він звернувся із відкритим листом до Ген. прокурора України М. Потебенька. 16 вересня 2000 Ґ. викрадений і вбитий у лісі побл. с. Сухоліси Білоцерк. р-ну Київ. обл. (див. Ґонґадзе справа). Автор д/ф «Біль моєї землі» (1993), «Тіні війни» (1994), «Колиска» (1995), «Охоронці мрії» (1996). У будинку ВР України біля входу в ложу преси 2006 на вшанування пам’яті Ґ. відкрито мемор. дошку.

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2007