Ґонґадзе - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґонґадзе

ҐОНҐА́ДЗЕ Справа – перебіг подій, що відбуваються унаслідок вбивства опозиційного журналіста Г. Ґонґадзе. 16 вересня 2000 після неоднораз. залякувань владою він безслідно зник. 19 вересня 2000 журналісти передали Президентові України Л. Кучмі відкритий лист з вимогами якнайшвидшого розслідування та оголосили про початок акції «Знайдіть журналіста», що мала продовжуватись доти, поки його не буде знайдено. Водночас у зв’язку із зникненням журналіста про протест заявила й міжнар. правозахисна орг-ція «Amnesty International», яка не виключала того, що він таємно затриманий однією із влад. структур і що йому можуть загрожувати тортури, погане ставлення або вбивство. 2 листопада 2000 у лісі побл. с. Чернин Таращан. р-ну Київ. обл. знайшли обезголовлене тіло разом із браслетом і медальйоном Георгія (ідентифіковані близьким другом і колегою по роботі та ще кількома особами, які його знали). Присутні на ексгумації прокурор Київ. обл. і Гол. судмедексперт України дійшли висновку, що труп пролежав у землі кілька років (його стан під час виявлення був такий, що поверховий огляд давав підстави для припущення про великий термін захоронення, хоча ін. ознаки свідчили про нещодавню смерть, а тіло ж могло бути оброблене хім. реагентом). Знайдені прикраси вирішили не представляти для опізнання. Після цього будь-які експертизи були відкладені, а високопосадовці з оточення Л. Куч- ми стверджували, що Ґонґадзе живий. Тіло, знайдене в Таращан. р-ні, перевезли до моргу на вул. Оранжерейна у Києві, де воно знаходиться донині. 28 листопада 2000 лідер Соціаліст. партії України О. Мороз оприлюднив аудіозаписи, зроблені колиш. співробітником охорони Л. Кучми, офіцером СБУ М. Мельниченком. Записи свідчили, що Президент України і його найближче оточення, керівники МВС і СБУ мали безпосереднє відношення до зникнення Ґонґадзе. Було створ. Тимчас. слідчу комісію ВР України у Ґ. С. на чолі з нар. депутатом України Г. Омельченком. 14 грудня 2000 голова СБУ Л. Деркач назвав аудіозаписи фальшивкою. Наприкінці 2000 Ген. прокурор України М. Потебенько написав листа на ім’я керівника СБУ з проханням «утримуватися від проведення слідчих дій» заради «об’єктивності розслідування» і у зв’язку «з наклепами на вищих посад. осіб держави». 11 січня 2001 М. Потебенько заявив, що таращан. тіло швидше за все належить Ґонґадзе, однак при цьому запевняв, що вести аудіозаписи у кабінеті Президента України неможливо. Згодом Ген. прокуратура України оголосила, що записи у кабінеті Президента України справді були зроблені, але запис, оприлюднений О. Морозом, скомпільовано. У лютому 2001 у відставку відправлений Л. Деркач, згодом – Міністр внутр. справ України Ю. Кравченко, яких підозрюють в орг-ції зникнення журналіста. Під тиском громадськості, починаючи від грудня 2000, закордонні фахівці провели низку експертиз, одні з яких підтвердили, а ін. заперечили, що знайдений труп – тіло Ґонґадзе. Зникнення опозиц. журналіста стало початком систем. кризи режиму Л. Кучми. У грудні 2000 в Києві, а від лютого 2001 у ін. регіонах України розпочалась акція «Україна без Кучми». Влада ж і надалі намагалася всіляко заплутати хід розслідування справи. Першу експертизу плівок М. Мельниченка було проведено у США експертами високої кваліфікації, які підтвердили, що записи оригінальні. Після того провладні структури запросили ін. експертів, які заявили, що неможливо встановити: записи справжні чи змонтовані. Тим часом почали зникати свідки у Ґ. С. Колиш. офіцер Упр. боротьби з організов. злочинністю І. Гончаров, який мав інформацію про те, як саме і ким виконувались викрадення і вбивство, раптово помер 8 серпня 2003 за нез’ясованих обставин в ув’язненні. У червні 2004 до рук кор. брит. г. «The Independent» А. Крушельницького потрапили документи, що нібито підтверджували причетність силових структур до орг-ції зникнення Ґонґадзе та свідоме гальмування владою України розслідування вбивства. Документи передані працівниками укр. правоохорон. органів, які були обурені такими діями керів. структур. Висувалась версія, що Ген. прокурор України С. Піскун (наступник М. Потебенька) наблизився до розкриття таємниці зникнення, коли його відсторонили від справи, а новопризначений на цю посаду Г. Васильєв оголосив, що попередні дії нічого не виявили і почав згортати подальше розслідування. Зокрема, він звільнив з-під варти екс-керівника Департаменту зовн. спостереження МВС України генерала О. Пукача (від 23 жовтня до листопада 2003 – заарешт.), який наказав знищити документи по справі. Спроби загальмувати і припинити розслідування Ґ. С. спричинили нові хвилі протестів і стали одним із вирішал. факторів, що об’єднали праві та ліві політ. сили, сприяли подальшій кризі режиму Л. Кучми. У вересні 2004 в Україні відбулися акції у зв’язку з 4-ю річницею зникнення Ґонґадзе, спец. заяву щодо відсутності результатів у розслідуванні зробив ЄС. Крім діючих країн-чл. ЄС, до заяви приєдналися Болгарія, Румунія, Туреччина, Хорватія, Албанія, Боснія і Герцеґовина, Македонія, Сербія та Чорногорія, Ісландія, Ліхтенштейн і Норвегія. Міжнар. орг-ція «Reporters Unlimited» закликала провести відкрите розслідування справи. Цього не було зроблено, тому вимога розкрити правду про зникнення журналіста стала однією з осн. під час акцій протесту в Україні у ході президент. виборів у листопаді–грудні 2004, що завершилися перемогою прибічників В. Ющенка. У грудні 2004 на посаду Ген. прокурора України повернувся С. Піскун, який стимулював новий тур розслідування. 24 січня 2005 під час зустрічі з європ. законодавцями у Раді Європи В. Ющенко пообіцяв, що справу буде розкрито, назвав вбивство Ґонґадзе «морал. викликом», а 1 березня 2005 заявив, що є підстави говорити про розкриття Ґ. С. і що попередня влада була «дахом» для вбивць. 4 березня 2005 на своїй дачі під Києвом був знайдений мертвим з дво-ма вогнепал. пораненнями екс-міністр внутр. справ Ю. Кравченко (ймовірно покінчив життя самогубством) – один із ключових свідків. 15 березня 2008, після понад дворіч. розгляду справи, Апеляц. суд Києва засудив виконавців вбивства, колиш. офіцерів міліції В. Костенка й О. Поповича до 12-ти, М. Протасова – до 13-ти р. позбавлення волі. Ще один співучасник злочину – екс-керівник Департаменту зовн. спостереження МВС України О. Пукач – перебуває у розшуку, замовники вбивства донині не встановлені.

Літ.: Кіпіані В. Історія життя керівника «Української правди» // Київ. відомості. 2000, 13 жовт.; A. Applebaum. A Ukrainian murder mystery // Posted Wednesday. 2000, Dec. 27; Чобіт Д. Час підлої влади, або Чи є «Справа Гонгадзе» справою Кучми? Броди; К., 2001; A. Karatnycky. Gongadze’s legacy for Ukraine // Wall Street J. Europe. 2003, Sept. 25; J. Koshiw. Beheaded. The Killing of a Jurnalist. London, 2003 (укр. перекл. – Обезголовлений. Вбивство журналіста. К., 2004); T. Kuzio. Unresolved Gongadze murder may be issue in Ukrainian elections // Urasia Daily Monitor. 2004. Vol. 1, Issue 39; Примаченко А. «Среди сотрудников органов внутренних дел оборотней осталось не меньше, чем уже привлеченных к ответственности». Уверен генеральный прокурор Святослав Пискун // ДТ. 2005, 5 фев.; Справа Гонгадзе як дзеркало української влади // СВ. 2005, 24 лют.

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2007