Ґонґадзе Справа

ҐОНҐА́ДЗЕ Справа  — пере­біг подій, що від­буваються унаслідок вбивства опозиційного журналіста Г. Ґонґадзе. 16 вересня 2000 після неоднораз. залякувань владою він без­слідно зник. 19 вересня 2000 журналісти пере­дали Президентові України Л. Кучмі від­критий лист з вимогами якнайшвидшого роз­слідува­н­ня та оголосили про початок акції «Зна­йдіть журналіста», що мала продовжуватись доти, поки його не буде зна­йдено. Водночас у звʼязку із зникне­н­ням журналіста про протест заявила й між­народна правозахисна організація «Amnesty International», яка не заперечувала імовірності того, що він таємно затриманий однією із владних структур і що йому можуть за­грожувати тортури, погане ставле­н­ня або вбивство.

2 листопада 2000 у лісі побл. с. Чернин Таращан. р-ну Київ. обл. зна­йшли обезголовлене тіло разом із браслетом і медаль­йоном Георгія (ідентифіковані близьким другом і колегою по роботі та ще кількома особами, які його знали). Присутні на ексгумації прокурор Київ. обл. і Головний судмедекс­перт України ді­йшли висновку, що труп пролежав у землі кілька років (його стан під час виявле­н­ня був такий, що поверховий огляд давав під­стави для припуще­н­ня про великий термін захороне­н­ня, хоча ін. ознаки свідчили про нещодавню смерть, а тіло ж могло бути оброблене хімічним ре­агентом). Зна­йдені прикраси вирішили не пред­ставляти для опі­зна­н­ня. Після цього будь-які екс­пертизи були від­кладені, а високопосадовці з оточе­н­ня Л. Кучми стверджували, що Ґонґадзе живий. Тіло, зна­йдене в Таращан. р-ні, пере­везли до моргу на вул. Оранжерейна у Києві.

28 листопада 2000 лідер Соціалістичної партії України О. Мороз оприлюднив аудіозаписи, зроблені колишнім спів­робітником охорони Л. Кучми, офіцером СБУ М. Мельниченком. Записи свідчили, що Президент України і його най­ближче оточе­н­ня, керівники МВС і СБУ мали без­посереднє від­ноше­н­ня до зникне­н­ня Ґонґадзе. Було створено Тимчасову слідчу комісію ВР України у Ґ. С. на чолі з народним депутатом України Г. Омельченком. 14 грудня 2000 голова СБУ Л. Деркач на­звав аудіозаписи фальшивкою.

На­прикінці 2000 Генеральний прокурор України М. Потебенько написав листа на імʼя керівника СБУ з проха­н­ням «утримуватися від проведе­н­ня слідчих дій» заради «обʼєктивності роз­слідува­н­ня» і у звʼязку «з наклепами на вищих посадових осіб держави». 11 січня 2001 М. Потебенько заявив, що таращанське тіло швидше за все належить Ґонґадзе, однак при цьому запевняв, що вести аудіозаписи у кабінеті Президента України неможливо. Згодом Генеральна прокуратура України оголосила, що записи в кабінеті Президента України справді були зроблені, але запис, оприлюднений О. Морозом, скомпільовано. У лютому 2001 у від­ставку від­правлений Л. Деркач, згодом — Міністр внутрішніх справ України Ю. Кравченко, яких пі­дозрюють в організації зникне­н­ня журналіста. Під тиском громадськості, починаючи від грудня 2000, закордон­ні фахівці провели низку екс­пертиз, одні з яких під­твердили, а інші заперечили, що зна­йдений труп — тіло Ґонґадзе.

Зникне­н­ня опозиційного журналіста стало початком системної кризи режиму Л. Кучми. У грудні 2000 в Києві, а від лютого 2001 у інших регіонах України роз­почалась акція «Україна без Кучми». Влада ж і надалі намагалася всіляко заплутати хід роз­слідува­н­ня справи. Першу екс­пертизу плівок М. Мельниченка було проведено у США екс­пертами високої кваліфікації, які під­твердили, що записи оригінальні. Після того про­владні структури за­просили інших екс­пертів, які заявили, що неможливо встановити: записи справжні чи змонтовані. Тим часом почали зникати свідки у Ґ. С. Колиш. офіцер Упр. боротьби з організов. злочин­ністю І. Гончаров, який мав інформацію про те, як саме і ким виконувались викраде­н­ня і вбивство, раптово помер 8 серпня 2003 за незʼясованих об­ставин в увʼязнен­ні.

У червні 2004 до рук кореспондента британської г. «The Independent» А. Крушельницького потрапили документи, що нібито під­тверджували причетність силових структур до організації зникне­н­ня Ґонґадзе та сві­доме гальмува­н­ня владою України роз­слідува­н­ня вбивства. Документи було пере­дано працівниками українських право­охорон­них органів, обурених такими діями керівних структур. Висувалася версія, що Генеральний прокурор України С. Піскун (на­ступник М. Потебенька) на­близився до роз­кри­т­тя таємниці зникне­н­ня, коли його від­сторонили від справи, а ново­при­значений на цю посаду Г. Васильєв оголосив, що попередні дії нічого не виявили і почав згортати подальше роз­слідува­н­ня. Зокрема, він звільнив з-під варти екс-керівника Департаменту зовнішнього спо­стереже­н­ня МВС України генерала О. Пукача (від 23 жовтня до листопада 2003 — заарешт.), який наказав знищити документи по справі.

Спроби загальмувати і припинити роз­слідува­н­ня Ґ. С. спричинили нові хвилі протестів і стали одним із вирішальних факторів, що обʼ­єд­нали праві та ліві політичні сили, сприяли подальшій кризі режиму Л. Кучми. У вересні 2004 в Україні від­булися акції у звʼязку з 4-ю річницею зникне­н­ня Ґонґадзе, спеціальну заяву щодо від­сутності результатів у роз­слідуван­ні зробив ЄС. Крім діючих на той час країн-членів ЄС, до заяви при­єд­налися Болгарія, Румунія, Туреч­чина, Хорватія, Албанія, Боснія і Герцеґовина, Македонія, Сербія та Чорногорія, Ісландія, Ліхтенштейн і Норвегія. Між­народна організація «Reporters Unlimited» закликала провести від­крите роз­слідува­н­ня справи. Цього не було зроблено, тому вимога роз­крити правду про зникне­н­ня журналіста стала однією з осн. під час акцій протесту в Україні у ході президент. виборів у листопаді–грудні 2004, що завершилися пере­могою прибічників В. Ющенка. У грудні 2004 на посаду Генерального прокурора України повернувся С. Піскун, який стимулював новий тур роз­слідува­н­ня.

24 січня 2005 під час зу­стрічі з європейськими законодавцями у Раді Європи В. Ющенко по­обіцяв, що справу буде роз­крито, на­звав вбивство Ґонґадзе «моральним викликом», а 1 березня 2005 заявив, що є під­стави говорити про роз­кри­т­тя Ґ. С. і що попередня влада була «дахом» для вбивць. 4 березня 2005 на своїй дачі під Києвом був зна­йдений мертвим з двома вогнепальними поране­н­нями екс-міністр внутрішніх справ Ю. Кравченко (ймовірно покінчив життя самогубством) — один із ключових свідків.

15 березня 2008, після понад дворічного роз­гляду справи, Апеляційний суд Києва засудив виконавців вбивства, колишніх офіцерів міліції В. Костенка й О. Поповича до 12-ти, М. Протасова — до 13-ти р. по­збавле­н­ня волі. Ще один спів­учасник злочину — екс-керівник Департаменту зовнішнього спо­стереже­н­ня МВС України О. Пукач — пере­бував у роз­шуку, а у 2009 був затриманий. О. Пукач ви­знав свою причетність до вбивства Георгія Гонгадзе та зі­знався, що злочин­ний наказ отримав від Ю. Кравченка, у 2013 його засуджено до довічного по­збавле­н­ня волі. Зі­зна­н­ня О. Пукача були під­ставою для поруше­н­ня проти Л. Кучми кримінальної справи за пі­дозрою в причетності до вбивства Гонгадзе, втім Печерським судом Києва її було закрито (2011). Замовники вбивства досі не встановлені.

Завантажити статтю