Ґордін Яків - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґордін Яків

ҐО́РДІН Яків (גארדין יעקב; псевд.: Яків Михайлович, Ян, Іван Колючий; 01. 05. 1853, м. Миргород, нині Полтав. обл. – 10. 06. 1909, Нью-Йорк) – єврейський публіцист і драматург. Займався самоосвітою. Від 1870 друкував у часописах Одеси й С.-Петербурга нариси і розповіді з євр. життя. Під впливом реліг.-сусп. поглядів Л. Толстого і баптистів, а також народн. ідей створив 1880 Духовно-біблійне братство з метою радикально змінити життя євреїв, однак пропаганда Ґ. ідей зовні прохристиян., а по суті асимілюючих, не отримала широкої підтримки. Різку реакцію викликала стаття Ґ., у якій він дійшов висновку, що євреї самі спровокували погром 1881 «своєю пожадливістю, настирливістю і пронозливістю». Незабаром братство було розігнане, а Ґ. 1890 виїхав до Нью-Йорка, де видавав рос. газету і співпрацював з євр. журналами, активно займався драматургією. Вульгарним буфонадам та істор. оперетам А. Ґольдфадена він протиставив мелодраму з емоц. діалогами, гострими колізіями і чітко вираженими характерами, справивши реформатор. вплив на подальший розвиток євр. театру. Серед популяр. п’єс Ґ. – «דער יידישער קעניג ליר» («Єврейський король Лір», Варшава, 1907), «מירעלע עפראס» («Міреле Ефрос», Нью-Йорк, 1898), «גאטָ, מענטש און טייוול» («Бог, людина і біс», Нью-Йорк, 1903; у рос. перекл. – «Сатана», О., 1910), «די שבועה» («Клятва», Варшава, 1900) і « די תומה כאסיע» («Сирітка Хася», Нью-Йорк, 1903; в укр. перекл. Ю. Гаєвського опубл. у г. «Діло», Львів, 1924, 5 серпня). Сюжети багатьох п’єс Ґ. запозичив зі світ. класики (Ф. Шіллера, Д. Гуцкова, М. Гоголя, О. Островського, В. Гюґо, Г. Ібсена та ін.), додавши нац. колориту. Низку вистав Ґ. екранізовано на перших євр. кіностудіях в Одесі.

А. Г. Кержнер

Стаття оновлена: 2007