Ґостинська Владислава - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґостинська Владислава

ҐОСТИ́НСЬКА Владислава (1858, Львів – 1934, там само) – скульпторка. Навч. у Львів. худож.-пром. школі (1880–83; викл. Т. Вишньовецький), у Відні в Худож.-пром. школі та в майстерні С.-Р. Левандовського (1884–86). Від 1886 працювала у Львові, викладала рисунок у жін. учител. семінарії. Брала участь у львів. мист. виставках від 1886. На Заг. крайовій виставці 1894 експонувала книжк. шафу, оздоблену різьбленими і живопис. орнаментами, що стилізували мотиви гуцул. керам. виробів О. Бахметюка. Виконувала у тонованому під бронзу гіпсі, теракоті і бронзі портретні погруддя, плакети та медальйони відомих львів’ян (зокрема «Ф. Боберська», 1889; «С. Невядомський», 1891; «Е. Лозинський», 1900). У 1889 виконала бронз. портрет. медальйон для пам’ятника Ф. Боберської (автор С.-Р. Левандовський) у львів. костелі кармелітів св. Михаїла. Портретні погруддя трактувала як композиції побут. жанру: «Чернець», «Італійка» (обидві – 1886), «Старець» (1887), «Пустун» (1894). Різьбила також твори на істор. тему. Скульптура «І. Богун» (1888), інспірована романами Г. Сенкевича, представляла енергійно виліплену постать молодого укр. козака, «сина степів». Для творчості Ґ. властиві реалізм, увага до деталей, у портретах – глибока психол. характеристика. Від поч. 20 ст. зверталася до імпресіонізму й символізму (напр., у бронз. скульптурах «Думка» і «Ворожка», обидві – 1905). Роботи зберігаються у Львів. галереї мист-в та істор. музеї.

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2007