Ґоцький Володимир Броніславович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґоцький Володимир  Броніславович

ҐО́ЦЬКИЙ Володимир Броніславович (03(15). 10. 1889, с. Острів, нині Підкарп. воєводства, Польща – 11. 02. 1994, Лондон) – громадський діяч. Закін. філос. ф-т Краків. ун-ту (поч. 1930-х рр.). Як чл. ОУН заарешт. польс. поліцією і засланий до концтабору Береза Картузька (1934–35). Звільн. у жовтні 1935. Заст. дир., від 1936 – власник книгарні НТШ у Перемишлі. Під час нім. окупації працював в Укр. допомог. ком-ті. Від 1944 – у реєстрац. відділі штабу дивізії «Галичина». Після війни перебував у таборі військовополонених у м. Ріміні (Італія), де був співроб. г. «Життя в таборі». 1947–49 – у таборах військовополонених вояків 1-ї Укр. дивізії УНА у Великій Британії. Від 1952 – у Лондоні. Адміністратор тижневика «Укр. думка» (1953–56). Написав книги спогадів «На другому етапі» (1990, т. 1) і «З Перемишля до Ріміні» (1992, т. 2; обидві – Лондон), «Спогади сина Перемишльської землі» (Рим; Л., 2004, т. 1; 2005, т. 2).

Літ.: Романюк М. Гоцький Володимир Броніславович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2002. Вип. 9.

М. М. Романюк, Л. Пекарська

Стаття оновлена: 2007