Кравченко Ярослав Охрімович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кравченко Ярослав Охрімович

КРА́ВЧЕНКО Ярослав Охрімович (21. 01. 1955, Львів) – мистецтвознавець. Син Охріма, батько Ольги Крав­­ченків. Канд. мистецтвознавства (1996). Обл. премія у галузі мис­тецтвознавства та культурології ім. С. Гординського (2010). Засл. діяч мист-в України (2014). Чл. НСХУ (1988). Закін. Київ. худож. ін-т (1981; викл. Ю. Асєєв, П. Бі­­лецький, Л. Міляєва). Працював у Музеї нар. арх-ри та побуту у Львові (1979–84): ст. н. с. н.-д. відділу; 1984–86 – ст. н. с. відділу охорони пам’яток Львів. істор. музею; від 1986 – у Львів. АМ: від 2005 – проф. каф. історії та теорії мист-ва. Досліджує укр. дерев’яну церк. арх-ру та нар. мист-во Галичини, укр. образо­­творче мист-во 16–19 ст., школу М. Бойчука у контексті монум. та станк. малярства Укра­їни. Вів серію телепередач про творчість львів. художників (1980–94). Ав­­тор статей «Будівельний матеріал та інструменти для спорудження дерев’яних будівель в Українських Карпатах» // «Наро­­до­­знавчі зоши­ти», 1997, № 5; «Традиції шко­ли Михайла Бойчука у львівському малярстві епо­­хи тоталітаризму» // «Вісник Львів­­ської ака­де­мії мистецтв», 2001, вип. 12; «Реа­білітація репресованого “Коб­­за­ря”» // «Дзвін», 2010, № 3–4; ста­тей у каталогах («Виставка тво­­рів Охріма Кравченка: Живопис. Графіка», 1984; «Графіка Ігоря Бод­нара», 1987; «Живопис Романа Без­палківа», 1988; «Павло Федів. Живопис», 1991; «Юрій Мисько. Скульптура», «Орест Манюк. Жи­­вопис», обидва – 2006; «Вулицями Львова. Павло Федів. Малярство», 2007; усі – Львів), наук. збірниках і колектив. працях, зо­крема «Деко­­ративно-ужиткове мистецтво: Словник» (Л., 2000, т. 1–2); дослідж. «Школа Михай­ла Бойчука. Охрім Кравченко. Ху­­дожник і час» (Л.; К., 2005), «Ми­­хайло Бой­­чук: Альбом-каталог збережених творів» (Л.; К., 2010), «Школа Михайла Бойчука. Три­дцять сім імен» (К., 2010).

Літ.: Із родоводу бойчукістів: Яро­славу Кравченку – 50 // ОМ. 2005. № 2; Ярослав Кравченко: Бібліогр. покажч. Л., 2005; Стельмащук Г. Мистецтво­знавчий ужинок Ярослава Кравченка // Мистецтвозн. автограф. 2009–10. № 4–5.

І. В. Голод

Статтю оновлено: 2016