Ґрішашвілі Йосиф Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґрішашвілі Йосиф  Григорович

ҐРІШАШВІ́ЛІ Йосиф Григорович ( ; справж. – Мамулаішвілі; ; 12(24). 04. 1889, Тбілісі – 03. 08. 1965, там само) – грузинський поет і літературознавець. Нар. поет Груз. РСР (1959). Акад. АН Груз. РСР (1946). У ранній поезії Ґ. переважала інтимно-любовна лірика. Пафосом вільної праці та романтики нового часу пройняті поезії («Прощання зі старим Тбілісі», 1925), «» («Розмова ламп», 1927), « » («Розмова зі складачем», 1929), « » («Один день у селі», 1934), «» («Помаранчі», 1937), «» («До Батьківщини», 1938). Любов до Вітчизни органічно переплітається з темою Тбілісі, його історією у віршах « » («Тріолети на Шайтанбазарі», 1918), «» («До Ашпашхана», 1920), («Мій Тбілісі», 1955) та ін. Тема патріотизму є головною у віршах воєн. років, зокрема « » («Два слова», 1941), «» («Балада про хусточку», 1942). У 1950 Ґ. присуджено Держ. премію СРСР за однотомник «» («Поезії», 1949). Автор монографій «» («Саят-Нова», 1914–18), («Літературна богема старого Тбілісі», 1926–27), ст. « » («Життя Олександра Чавчавадзе»), » («Ілля Чавчавадзе і грузинський театр») та ін., розвідок про груз.-рос., груз.-вірм. та груз.-укр. літ. зв’язки. Писав також для дітей. Темі України присвятив вірші » («Харків наш», 1943) і «» («Грузинські цитруси в Україні», 1950). Учасник Шевченків. літ. вечорів у Грузії 1911 і 1914. Автор ст. » («Шевченко в грузинській літературі», 1940), «» («Тарас Шевченко – наша гордість», 1959). Усі твори Ґ. видано у Тбілісі. Укр. мовою окремі вірші Ґ. переклали П. Тичина, М. Рильський, Л. Костенко, О. Новицький та ін.

Тв.: укр. перекл. – (Вірші) // Рад. літ-ра народів СРСР. К., 1952; (Вірші) // Поезія груз. народу. Антологія: В 2 т. Т. 2. К., 1961.

О. Н. Мушкудіані

Стаття оновлена: 2007