Ґрунтова мікробіологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґрунтова мікробіологія

ҐРУНТОВА́ МІКРОБІОЛО́ГІЯ – наука, що вивчає фізіологічні особливості ґрунтових мікроорганізмів, закономірності їхнього поширення і життєдіяльності, а також взаємозв’язки в угрупованнях з ґрунтом і рослинами. Ґ. м. вивчає біохім. ґрунт. процеси, зумовлені життєдіяльністю окремих груп ґрунт. мікронаселення, їхні інтенсивність та напрями протікання залежно від ґрунт.-клімат. умов і антропоген. впливу, прогнозує та розробляє заходи управління цими процесами; досліджує роль мікроорганізмів в утворенні та еволюції різних типів ґрунтів і ґрунт. родючості.

Ґ. м. як наук. дисципліна сформувалася наприкінці 19 ст. Започаткували її незалежно один від одного вчені Франції, Німеччини та Росії у 80-х рр. 19 ст. дослідженнями специф. ґрунт.-мікробіол. процесів. У Росії їх здійснив П. Костичев, зокрема 1884–86 він вивчав перетворення рослин. решток у гумус і описав роль у цьому процесі ґрунт. грибів. Велике значення для становлення Ґ. м. у світ. науці мали праці С. Виноградського, який започаткував два етапи її розвитку: морфол. опису й екол.-фізіол. досліджень. Він вперше описав механізм хемосинтезу у нітрифікуючих бактерій, дослідив процеси анаероб. фіксації азоту, аероб. розкладу целюлози та роль мікроорганізмів у перетворенні гумус. сполук, запропонував низку мікробіол. методів, зокрема прямої мікроскопії ґрунту, селектив. культур. Становлення Ґ. м. базувалося на наук. методі франц. мікробіолога Л. Пастера, під впливом якого започатковано вивчення анаероб. перетворення орган. сполук у ґрунті. Вагомий внесок у розвиток екол.-фізіол. напряму в Ґ. м. зробили В. Омелянський, М. Холодний, Л. Рубенчик, продовжили його вивчення М. Красильникова, Д. Нікітіна, К. Теппер, Г. Заварзіна, М. Панькова та ін. Сучасні школи Ґ. м. в Україні заснували К. Андріюк та О. Валагурова (теор. основи формування структури і функціонування мікроб. ценозів), В. Патика (закономірності формування мікроб. угруповань в агроценозах та наук. основи використання мікроб. біопрепаратів), І. Козлова (біогеохім. діяльність ґрунт. мікроорганізмів), А. Антипчук та В. Волкогон (симбіотичні й вільноіснуючі діазотрофи), В. Козирицька (біол. активність ґрунт. стрептоміцетів). На ниніш. етапі розвитку Ґ. м. актуал. є молекулярно-генет. дослідж. та пошук діагност. показників для оцінки екол. стану ґрунтів, проведення ґрунт.-мікробіол. моніторингу в умовах антропоген. пресингу. В Україні проблеми Ґ. м. вивчають фахівці Ін-тів мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного НАНУ (Київ), агроекології та біотехнології (Київ), с.-г. мікробіології (Чернігів) УААН, ННЦ «Ін-т ґрунтознавства та агрохімії» УААН (Харків), зокрема Г. Іутинська, Л. Чайковська, В. Канівець та ін.

Літ.: Виноградский С. Н. Микробиология почв: Проблемы и методы. Москва, 1952; Новогрудский Д. М. Почвенная микробиология. Алма-Ата, 1956; Мишустин Е. Н., Емцев В. Т. Микробиология. Москва, 1978; Андреюк Е. И., Валагурова Е. В. Основы экологии почвенных микроорганизмов. К., 1992; Патика В. П., Тихонович І. А. та ін. Мікроорганізми і альтернативне землеробство. К., 1993; Іутинська Г. О. Ґрунтова мікробіологія: Навч. посіб. К., 2006.

С. І. Христенко

Стаття оновлена: 2007