Ґудзенко Едуард Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґудзенко Едуард  Іванович

ҐУДЗЕ́НКО Едуард Іванович (27. 04. 1938, Черкаси – 29. 08. 2006, с. Будище Черкас. р-ну Черкас. обл.) – живописець. Закін. Респ. художнє уч-ще у Кишиневі (1962; викл. О. Васильєв, М. Ґреку, А. Колчак). Працював у Черкасах: від 1962 – кер. дит. образотвор. студії у Палаці піонерів, монументаліст худож.-вироб. майстерень (1969–87). Учасник респ. мист. виставок від 1964. Персон. – у Черкасах (1987), Києві (2006, посмертна). У 1960–80-х рр. Ґ. був одним із найвизначніших майстрів живописно-колористич. експресії у числен. натюрмортах, пейзажах і жанр. композиціях. Твор. слід Ґ. у своїй основі містить кольорово-емоц. образність, яка вирізняє його з когорти художників-ровесників.

Тв.: «Натюрморт із перцями» (1965), «Соняшники» (1966), «Лящі» (1967), «Посуд» (1968), «Прем’єра», «Комедіанти», «Наталка», «Скибка кавуна» (усі – 1970), «Весняні квіти» (1971), «Літо», «Натюрморт із калиною» (обидва – 1972), «Дон Кіхот», «Калина» (обидва – 1973), «Дельфініуми» (1974), «Автопортрет» (1975), «Конюх І. Грицай» (1984), «Весняний мотив», «Червона скрипка», «Червоне листя» (усі – 2005).

Літ.: Гудзенко Едуард: Каталог персон. виставки. Чк., 1988; Найден О. Едуард Гудзенко: поетика самозаглиблень // ОМ. 2006. № 2; Едуард Гудзенко. Живопис: Каталог. К., 2006.

О. С. Найден, М. П. Бабак

Стаття оновлена: 2007