Ґудзій Микола Каленикович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґудзій Микола  Каленикович

ҐУДЗІ́Й Микола Каленикович (21. 04 (03. 05). 1887, м. Могилів-Подільський, нині Вінн. обл. – 29. 10. 1965, Москва) – літературознавець. Д-р філол. н. (1936, без захисту дис.). Акад. АН УРСР (1945). Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1911), брав участь у семінарі В. Перетца, залиш. для підготовки до професор. звання, від 1915 – приват-доц. 1918–21 – у Таврій. ун-ті (Сімферополь). Від 1922 – проф. 2-го Моск. ун-ту (від 1930 – Моск. пед. ін-т); водночас 1938–47 – зав. відділу давньої рос. літ-ри та літ-ри 18 ст. Ін-ту світ. літ-ри АН СРСР (Москва). Під час 2-ї світ. війни викладав у Свердлов. пед. ін-ті. Від 1945 – в Ін-ті літ-ри АН УРСР (Київ): зав. відділу рос. літ-ри, 1952–61 – відділу давньої укр. літ-ри. Досліджував давню і нову рос. літ-ру: творчість протопопа Аввакума, М. Ломоносова, О. Пушкіна, М. Гоголя, В. Тютчева, Л. Толстого, Н. Тихонравова, О. Веселовського та ін. Автор підручника «История древней русской литературы» (Москва, 1938; 7-е вид. – 1966; англ. перекл. – Нью-Йорк, 1949), уклав «Хрестоматию по древней русской литературе ХІ–ХVII вв.» (Москва, 1935; 8-е вид. – 1973). Низка праць Ґ. присвяч. давній і новій укр. літ-рі, рос.-укр. літ. зв’язкам. Від 1914 досліджував «Слово о полку Ігоревім», йому належить наук. видання тексту пам’ятки, переклад рос. мовою, наук. коментар і понад 30 статей, у яких розкрито істор. зміст поеми, простежено зв’язки з давньорус. літ-рою та істор. традицією. Обстоював оригінальність «Слова…». Опрацював історіографію літ-ри Київ. Русі, простежив її традиції в давній укр. та білорус. літ-рах, а також зв’язки з давніми неслов’ян. літ-рами. Для академ. «Истории русской литературы» (Москва; Ленинград, 1943; 1945) опрацював Галиц.-Волин. літопис і творчість Ф. Прокоповича. З його передмовою та за заг. ред. видано «Українські інтермедії ХVІІ–ХVІІІ ст.» (К., 1960). Підтримував офіц. рад. версію про твори періоду Київ. Русі як спільне надбання укр., рос. і білорус. літ-р та тезу про єдність укр. і рос. літ-р. Досліджував творчість І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка у зв’язках із рос. літ-рою. Ініціатор видання, один з авторів і ред. темат. зб. «Русско-украинские литературные связи» (Москва, 1951) та «Російсько-українське літературне єднання» (К., 1953). Голова редколегії вид. «Шевченко Тарас. Повне зібрання творів: У 6 т.» (К., 1963). Монографія «Лев Толстой» (Москва, 1944) перекладена нім., польс., іспан., чес., угор., румун., сербо-хорват., словен., китай., япон. мовами.

Пр.: Письма Шевченко к С. Т. Аксакову // Искусство. 1927. Кн. 2–3; Французская буржуазная революция и русская литература. Москва, 1944; Невидані листи П. О. Куліша до Аксакових // РЛ. 1957. № 19; Литература Киевской Руси и древнейшие инославянские литературы. Москва, 1958; Олександр Іванович Білецький. К., 1959.

Літ.: Николай Каллиникович Гудзий (К 70-летию со дня рожд. и 45-летию научно-пед. деятельности). Москва, 1957; Воспоминания о Николае Каллиниковиче Гудзии. Москва, 1968.

О. В. Мишанич

Стаття оновлена: 2007