Ґудзь Юрій Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґудзь Юрій  Петрович

ҐУДЗЬ Юрій Петрович (01. 07. 1956, с. Миколаївка Ємільчин. р-ну Житомир. обл. – 20. 02. 2002, Житомир, похов. у с. Немильня Новоград-Волин. р-ну Житомир. обл.) – письменник. Чл. НСПУ (1993), АУП (1997). Держ. літ. премія ім. І. Огієнка (2001). Закін. Київ. пед. ін-т (1984). Учителював (1985–89). Працював заст. дир. з наук. роботи Музею образотвор. мист-ва (с. Кмитів Коростишів. р-ну Житомир. обл., 1989–91); літ. ред. ж. «Авжеж!» (Житомир, 1991–93), «Слово і час» (Київ, 1993–95); у вид-ві «Фоліо» (Харків, 1995–96); ред. г. «Зарубіжна література» (1996–97). Перші поезії Ґ. опубл. в альманасі «Вітрила» (Київ, 1986), укр. студент. ж. «Зустрічі» (Варшава, 1988, № 1–2). Автор поет. зб. «Postscriptum до мовчання» (Торонто, 1990), «Маленький концерт для самотнього Хронопа» (К., 1991), «Знаки білої крові» (Ж., 1993), «Боротьба з хворим янголом» (К., 1997); повістей «Скажи нам про любов» («Дніпро», 1993, № 4–6), «Сорочка без тіла – біла» («Дзвін», 1994, № 10), новел, есе. Опублікував у ж. «Кур’єр Кривбасу» романи «НЕ-МИ» (1998, № 102, 103), «Ісихія» (2000, № 123, 129, 133; 2001, № 139). Кн. прози «Замовляння невидимих крил» вийшла 2002 у Тернополі. У творах Ґ. присутній вольовий імпульс до пізнання нових реальностей, сутностей, моделей текстуал. і метафіз. освоєння довколиш. та внутр. світу окремої людини, мотив звільнення свідомості від постколоніал. залежності. Тяжів до формаліст. та стиліст. експерименту, насамперед у поезії. Загинув за нез’ясов. обставин. Низку творів Ґ. перекладено англ., італ., нім., франц. мовами.

Літ.: Різниченко О. Модус мовчання. Спроба інтерпретації трьох спроб «Боротьби з хворим ангелом» Ю. Гудзя // Сучасність. 1998. № 4; Несподівано, раптово, трагічно (некролог) // ЛУ. 2002, 14 берез.; Даниленко В. Останній мандрівний дяк української літератури // Кур’єр Кривбасу. 2005. № 188.

М. Ю. Костриця

Стаття оновлена: 2007