Ґуммерус Герман - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґуммерус Герман

ҐУ́ММЕРУС Герман (Gummerus Herman; 24. 12. 1877, С.-Петербург – 18. 07. 1948, Гельсинкі) – фінський історик і політичний діяч. Д-р філософії (1910). Орден Хреста Свободи (Фінляндія). 1904 арешт. за підозрою у вбивстві рос. генерал-губернатора у Фінляндії, звільн. за відсутністю доказів. 1905 вступив до партії Актив. Опору, гол. ред. г. «Vastaisnus». 1911–1947 – проф. Гельсин. ун-ту. 1915–18 – чл. Ком-ту визволення Фінляндії (Стокгольм). Як представник Фінляндії у Союзі пригноблених народів Росії (1916–18) виступив оборонцем права українців на власну державу на конгресі в Лозанні (1916). Від 1 лютого 1918 – радник місії Фінляндії у Стокгольмі, від 29 липня – повірений у справах Фінляндії в Українській Державі, кер. 1-ї дипломат. місії Фінляндії в Україні. У квітні 1919 залишився у розпорядженні МЗС у зв’язку з евакуацією дипломат. місії, у липні – доповідач від МЗС у Держ. Раді Фінляндії зі сх.-європ. справ. 1919–25 – тимчас. повірений у справах, посол Фінляндії в Італії. 1925 звільнився з дипломат. служби. Чл. правління Союзу незалежності (1928–44). У спогадах «Ukrainan murrosajorbta kuusi kuukauta. Laketyston paallikkona Kievssa» (1931; укр. перекл. – «Україна в переломні часи. Шість місяців на чолі посольства у Києві», К., 1997) стверджував, що незалежність неможливо побудувати на жодній іншій основі, крім національної.

Пр.: Aktiva Kampar 1896–1910. Helsingfors, 1925; Ukraina under Bolsjevikoket. Åbo, 1941.

О. Д. Сенюк

Стаття оновлена: 2007