Давиденков Сергій Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Давиденков Сергій  Миколайович

ДАВИДЕ́НКОВ Сергій Миколайович (25. 08. 1880, Риґа – 02. 07. 1961, Ленінград, нині С.-Петербург) – лікар-невропатолог, генетик. Д-р медицини (1911), проф. (1916), акад. АМН СРСР (1945). Засл. діяч н. РРФСР (1934). Навч. у Військ.-мед. академії в С.-Петербурзі (1898–99), С.-Петербур. (1899–1900), Юр’єв. (нині м. Тарту, Естонія, 1901–02) ун-тах, закін. Моск. ун-т (1904). Відтоді працював лікарем у Моск. і Харків. губ. Від 1912 – приват-доц. каф. нерв. і душев. хвороб Харків. ун-ту та водночас – зав. однойм. каф. Харків. жін. мед. ін-ту; від 1920 – зав. каф. нерв. хвороб, декан мед. ф-ту та від 1921 – ректор Бакин. ун-ту; 1925–32 – зав. нейрогенет. відділ. Ін-ту профес. захворювань (Москва); одночасно викладав на курсах удосконалення лікарів Моск. міського відділу охорони здоров’я; 1932–61 – зав. каф. нерв. хвороб Ленінгр. ін-ту удосконалення лікарів; водночас 1933–36 – зав. клініки неврозів Всесоюз. ін-ту експерим. медицини. У 1930–40-х рр. зазнавав утисків з боку влади, був звинувач. в «ідеалізмі», репрес. і ув’язн. Під час 2-ї світ. війни працював військ. лікарем. Вивчав питання теор. і практич. неврології, спадк. хвороби та травматичні пошкодження нерв. системи. Вперше описав синдром горметонії, різні типи перебігу епідеміч. енцефаліту. Пояснив клін. значущість типів нерв. системи та співвідношень функціон. активності першої та другої сигнал. систем для розуміння патофізіол. механізмів низки її орган. захворювань. Засн. клін. нейрогенетики, зокрема вперше в СРСР організував мед.-генет. консультації у Ленінграді (1934) та Москві (1935).

Пр.: Краткий учебник психиатрии. Х., 1918; Наследственные болезни нервной системы. Х., 1925; Неврология и генетика. Москва, 1936; Эволюционно-генетические проблемы в невропатологии. Ленинград, 1947; Клинические лекции по нервным болезням. Вып. 1–4. Ленинград, 1952–62; Клиника и терапия прогрессивных мышечных атрофий. Ленинград, 1954.

Літ.: Сергей Николаевич Давиденков. Москва, 1966; Основоположник отечественной медицинской генетики С. Н. Давиденков // Врач. 1999. № 6; Волков В. А., Куликова М. В. Российская профессура XVIII – начала ХХ вв. Биологические и медико-биологические науки: Биогр. слов. С.-Петербург, 2003; Вчені ХДМУ.

З. П. Петрова

Стаття оновлена: 2007