Давидов Олександр Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Давидов Олександр  Михайлович

ДАВИ́ДОВ Олександр Михайлович (справж. – Левенсон Ізраїль Мойсейович; 25. 03(06. 04). 1872, м. Кобеляки, нині Полтав. обл. – 28. 06. 1944, Москва) – співак (лірико-драматичний тенор), режисер, педагог. Засл. арт. РСФРР (1924). Навч. співу у К. Еверарді (1890–92). Дебютував на опер. сценах у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ, 1889) і Тифліс (нині Тбілісі, 1892). До 1900 виступав у м. Казань, Саратов, Нижній Новгород (усі – Росія), Одесі, Харкові, Києві, Вільно (нині Вільнюс), С.-Петербур. приват. опері. 1900–14 – соліст Маріїн. театру (С.-Петербург). Гастролював у Москві, Києві, Будапешті, Монте-Карло, Відні, Берліні, Парижі. Залишивши оперну сцену (1914), виступав на естраді (до 1924). Жив 1924–25 у Парижі. Від 1936 вів пед. діяльність у вечір. школі співу при Ленінгр. театрі опери та балету (нині С.-Петербург). Володів рівним у всіх регістрах голосом приємного м’якого тембру, відзначався природ. музикальністю, артистич. темпераментом. Перший виконавець партій: у Маріїн. театрі – Садко, Моцарт («Садко», «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова), Міме («Зиґфрід» Р. Ваґнера); у Києві – Моцарт (концертне виконання), Чекалінський («Пікова дама» П. Чайковського); у Тифлісі – Синодал («Демон» А. Рубінштейна); у Казані – Тангейзер (однойм. опера Р. Ваґнера) тощо. У репертуарі також романси П. Чайковського.

Партії: Макс («Вільний стрілець» К. Вебера), Герман («Пікова дама» П. Чайковського), Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Рауль («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло).

Літ.: Г. Р. Бенефис А. М. Давыдова // Жизнь иск-ва. 1919. № 135; 35 лет на сцене: Автобиография // Там само. 1924. № 16; Образ Германа // Театр. 1940. № 5; А. М. Давыдов (Некролог) // Лит-ра и иск-во. 1944. № 27; Волков-Ланнит Л. Три артиста Давыдовы // Муз. жизнь. 1962. № 14.

О. П. Кушнірук

Стаття оновлена: 2007