Давидов Олександр Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ДАВИ́ДОВ Олександр Михайлович (справж. — Левенсон Ізраїль Мойсе­йович; 25. 03(06. 04). 1872, м. Кобеляки, нині Полтав. обл. — 28. 06. 1944, Москва) — спів­ак (лірико-драматичний тенор), режисер, педагог. Заслужений артист РСФРР (1924). Навч. співу у К. Еверарді (1890–92). Дебютував на опер. сценах у м. Катеринослав (нині Дні­пропетровськ, 1889) і Тифліс (нині Тбілісі, 1892). До 1900 ви­ступав у м. Казань, Саратов, Нижній Новгород (усі — Росія), Одесі, Харкові, Києві, Вільно (нині Вільнюс), С.-Петербур. приват. опері. 1900–14 — соліст Маріїн. театру (С.-Петербург). Гастролював у Москві, Києві, Будапешті, Монте-Карло, Відні, Берліні, Парижі. Залишивши оперну сцену (1914), ви­ступав на естраді (до 1924). Жив 1924–25 у Парижі. Від 1936 вів пед. діяльність у вечір. школі співу при Ленінгр. театрі опери та балету (нині С.-Петербург). Володів рівним у всіх регі­страх голосом приємного мʼякого тембру, від­значався природ. музикальністю, артистич. темпераментом. Перший виконавець партій: у Маріїн. театрі — Садко, Моцарт («Садко», «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова), Міме («Зиґфрід» Р. Ваґнера); у Києві — Моцарт (концертне викона­н­ня), Чекалінський («Пікова дама» П. Чайковського); у Тифлісі — Синодал («Демон» А. Рубінштейна); у Казані — Тангейзер (однойм. опера Р. Ваґнера) тощо. У репертуарі також романси П. Чайковського.

Партії: Макс («Вільний стрілець» К. Вебера), Герман («Пікова дама» П. Чайковського), Само­званець («Борис Годунов» М. Мусоргського), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Рауль («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Каніо («Паяци» Р. Леонкавал­ло).

Літ.: Г. Р. Бенефис А. М. Давыдова // Жизнь иск-ва. 1919. № 135; 35 лет на сцене: Автобио­графия // Там само. 1924. № 16; Образ Германа // Театр. 1940. № 5; А. М. Давыдов (Некролог) // Лит-ра и иск-во. 1944. № 27; Волков-Лан­нит Л. Три артиста Давыдовы // Муз. жизнь. 1962. № 14.

О. П. Кушнірук

Завантажити статтю