Депестр Рене

Визначення і загальна характеристика

ДЕПЕ́СТР Рене (Depestre René; 29. 08. 1926, м. Жакмель, Гаїті) — гаїтянський письменник. Учасник рев. руху на Гаїті. Навч. у Сорбонн. університеті (Париж, 1946–57). Від 1959 — в еміграції (Куба, Чилі, Франція). Здійснив поїздки до Австрії, Арґентини, Бразилії, СРСР, В’єтнаму, Алжиру. 1991 отримав франц. громадянство. Пише франц. й іспан. мовами. Автор гостросоц. поезії і прози про життя й боротьбу гаїтян. У поет. доробку Д. — зб. «Végétation de clarté» («Паросток світла», 1951), «Journal d’un animal marin» («Щоденник морської тварини», 1964), «Poète à Cuba» («Поет на Кубі», 1976), «En état de poésie» («У стані поезії», 1980), «Au matin de la négritude» («На світанку неґритюду», 1990), «Anthologie personnelle» («Персональна антологія», 1993), «Non-assistance à poètes en danger» («Несприяння поетам у небезпеці», 2005), «Rage de vivre» («Жага життя», 2007), драм. поема-містерія «Un Arc-en-ciel pour l’Occident chrétien» («Райдуга для християнського Заходу», 1967). Автор романів «Le Mat de Cocagne» («Ярмарковий стовп», 1979) і «Hadriana dans tous mes rêves» («Гадріана в усіх моїх мріях», 1988; відзнач. трьома франц. і однією бельг. літ. преміями), зб. повістей та оповідань «Alléluia pour une femme-jardin» («Алілуя жінці-саду», 1981; Ґонкурів. премія, 1982), «Eros dans un train chinois» («Ерос у китайському потязі», 1990) і «L’Oeillet ensorcelé et autres nouvelles» («Чарівна гвоздика та інші оповідання», 2006), зб. есеїв «Pour la révolution et pour la poésie» («За революцію, за поезію», 1970), «Bonjour et adieu à la négritude» («Привітання і прощання з неґритюдом», 1980) і «Le Métier à métisser» («Мистецтво схрещування», 1998). В укр. перекл. у кн. «Світова велич Шевченка» (т. 3, К., 1964) опубл. уривок ст. Д. «Слава Шевченкові!» (1961). Твори Д. перекладено англ., данс., іспан., італ., нідерланд., нім., польс., рос. мовами. Укр. мовою окремі його твори переклали В. Кордун, М. Москаленко, В. Грабовський, А. Перепадя.

Завантажити статтю