Депресія

Визначення і загальна характеристика

ДЕПРЕ́СІЯ — фаза економічного циклу, протягом якої обсяги валового внутрішнього продукту тривалий час пере­бувають на нижчому рівні, ніж у докризовий період. Є продовже­н­ням рецесії (спаду виробництва), на­ступ. фаза після Д. — екон. під­несе­н­ня. Характерні ознаки: тривала стагнація обсягів випуску товарів і послуг, зумовлена низьким попитом на них, високий рівень без­робі­т­тя та неповна завантаженість вироб. потужностей. Типовими проявами Д. є також дефляція, зумовлена скороче­н­ням спожив. та інвестиц. попитів, і низький рівень від­сотк. ставок як показник низької ділової активності. Теор. поясне­н­ня причин Д. — скороче­н­ня попиту на товари та послуги, зумовлене зниже­н­ням обсягу реал. доходів унаслідок спаду виробництва (рецесії). Класич. приклад — Велика Д. 1930-х рр. у США, де після швидкого екон. зро­ста­н­ня у 1920-х рр. роз­почалась тривала рецесія, обсяги випуску знизились на 30 %, без­робі­т­тя знаходилось на високому рівні, близько половини амер. банків збанкрутували. Спробою стимулювати екон. зро­ста­н­ня шляхом актив. фіскал. політики (під­вище­н­ня податків 1932) та посиле­н­ня держ. регулюва­н­ня економіки стало за­провадже­н­ня «нового курсу», який виявився малоефектив.: після короткочас. по­жвавле­н­ня 1935 у 1937–38 екон. рецесія продовжилась. Другий класич. приклад Д. — тривалий екон. спад у 1970-х рр., зумовлений стрімким зро­ста­н­ням цін на енергоносії. Його характер. ознакою була екон. стагнація, що су­проводжувалася не зниже­н­ням, а зро­ста­н­ням цін (стагфляція). Д. може мати не лише цикліч. характер. Тривалий спад виробництва в Україні протягом 1990-х рр. є прикладом нецикліч. Д., зумовленої транс­формац. станом економіки, пере­ходом від планового до ринк. господарства.

В екон. науці сформувалися два різні під­ходи щодо виходу з Д. та сприя­н­ня екон. зро­стан­ню, різниця між якими полягає у ступені держ. втруча­н­ня в економіку — ліберал. та активістський. Ліберал. під­хід, в основу якого покладені теор. положе­н­ня неолібералізму, економіки пропозиції, монетаризму, полягає у не­втручан­ні держави в екон. процеси. Його прихильники вважають, що ефективна ре­структуризація економіки та подальше екон. під­несе­н­ня — наслідок дії ринк. (цінових) механізмів. Для при­скоре­н­ня виходу з Д. вони пропонують зниже­н­ня податк. навантаже­н­ня на економіку і скороче­н­ня держ. видатків. Ефективність ліберал. під­ходу доведена успіхом екон. реформ у країнах Заходу у 1980-х рр. Ці реформи полягали у стимулюван­ні пропозиції товарів і послуг податк. механізмами (зниже­н­ня податків), зменшен­ні обсягів держ. втруча­н­ня в економіку, посилен­ні контролю за обсягами грошової маси в обігу. Це сприяло по­жвавлен­ню ділової активності, зро­стан­ню фінанс. ринків і приват. інвестицій. Спроби за­стосувати ліберал. під­ходи для виходу із затяжної екон. Д. в Україні у 1990-х рр. були однобіч. і непослідов., що не дало бажаних результатів. Зокрема встановле­н­ня контролю за грош. масою від 1994 (за рецептами монетаризму та МВФ) не су­проводжувалось зниже­н­ням податк. навантаже­н­ня, а фінанс. стабільність не стала до­статнім стимулом для по­жвавле­н­ня ділової активності та зро­ста­н­ня випуску товарів і послуг. Характер. особливістю Д. в Україні був над­звич. високий рівень від­сотк. ставок, зумовлений високими інфляц. очікува­н­нями та несформованістю фінанс. ринків, що стримувало інвестиц. процеси й оновле­н­ня осн. капіталу. В основі активіст. під­ходу (кейнсіанство, пост-кейнсіанство) — ідея про неможливість автомат. пере­ходу від Д. до фази екон. під­несе­н­ня. Емпірич. основою для об­ґрунтува­н­ня такого під­ходу стала затяжна Д. 1930-х рр. Для подола­н­ня Д. і стимулюва­н­ня екон. зро­ста­н­ня його прихильники пропонують за­стосовувати дефіцитне фінансува­н­ня держ. видатків з покри­т­тям дефіциту за рахунок додатк. випуску в обіг грош. маси. Зро­ста­н­ня грошей в обігу має сприяти знижен­ню від­сотк. ставок і стимулювати ділову активність та інвестиції. Невід­ʼєм. частиною такого під­ходу є також під­вище­н­ня податків для покри­т­тя зростаючих держ. витрат. Важлива роль від­ведена держ. інвестиціям, які повин­ні сприяти по­жвавлен­ню екон. активності у приват. секторі. Однак на практиці ефективність такого під­ходу не під­тверджена, оскільки саме при­скорене зро­ста­н­ня держ. видатків та інвестицій у по­єд­нан­ні з зовн. ціновими шоками при­звели до тривалої світ. Д. 1970-х рр. Якщо у коротко­строк. періоді за допомогою кейнсіан. методів можна досягнути певного екон. по­жвавле­н­ня, то у середньо­строк. періоді така політика призводить до затягува­н­ня Д. на неви­знач. термін (зокрема внаслідок при­скоре­н­ня темпів інфляції) і не здатна забезпечити стійкого приросту інвестицій та капіталу. Це довели і без­успішні намага­н­ня України подолати екон. Д. 1990-х рр. шляхом емісій. покри­т­тя бюджет. дефіцитів, що при­звело до гіперінфляції 1992–93 та затягнуло транс­формац. Д. до поч. 21 ст. Д. 1970-х рр. поклала край т. зв. кейнсіан. ері антицикліч. регулюва­н­ня. Сучасна екон. політика більшості країн, побуд. на принципі упередже­н­ня Д., спрямована на регулюва­н­ня коротко­строк. коливань попиту та пропозиції методами, що виключають мас­штабне держ. втруча­н­ня в економіку через фіскал. механізми. У його основі — за­стосува­н­ня інструментів монетар. політики (від­сотк. ставки, норми резервува­н­ня) як ключових факторів довго­строк. екон. роз­витку.

Літ.: Кейнс Дж. М. Из­бран­ные прои­зведения / Пер. с англ. Москва, 1993; Дорнбуш Р., Фішер С. Макро­економіка / Пер. з англ. К., 1996; Найдьонов В. С., Сменковський А. Ю. Інфляція і монетаризм. К., 2003.

В. В. Зимовець

Завантажити статтю