Дератизація - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дератизація

ДЕРАТИЗА́ЦІЯ (франц. dératisation, від rat – пацюк) – комплекс заходів, спрямованих на знищення гризунів. Д. застосовують переважно для поширених видів гризунів із родів мишо- (пацюки, миші) та хом’якоподібних (піщанки, полівки). Її проводять у житл. і нежитл. приміщеннях, транспорті, а також на відкритих місцевостях. Гризуни вирізняються значною екол. пластичністю, здатністю пристосовуватися до умов довкілля, внаслідок чого зустрічаються у різних клімат.-геогр. зонах. Вони є переносниками низки інфекц. захворювань (чума, туляремія, геморагічна лихоманка, псевдотуберкульоз, токсоплазмоз, лептоспіроз, бруцельоз та ін.), а також завдають шкоди посівам с.-г. культур. Розмножуються у теплу пору року, за сприятливих умов – і в зимовий період.

Д. передбачає проведення системи профілакт. і знешкоджувал. заходів. Профілакт. заходи полягають у вилученні кормової бази гризунів і створенні несприятливих умов для заселення ними певної території, прихованого переміщення тварин. У населених пунктах Д. базується на проведенні сан. і буд.-тех. заходів. Перші спрямовані на приведення території в належний сан. стан, здійснення контролю за станом дворів, прибудинкових територій, складських приміщень, ринків, продовол. складів, харч. підпр-в з метою запобігання доступу гризунів до кормової бази і води. Для тимчас. зберігання побут. сміття та харч. відходів повинні існувати спеціально відведені місця. Буд.-тех. заходи передбачають при проектуванні будинків і споруд оснащення захисним та обмежувал. устаткуванням для перешкоджання проникненню до приміщення гризунів. У боротьбі з польовими гризунами в сільській місцевості важливе значення мають агротех. заходи. Серед них – рац. планування земельних угідь, дотримання сівозмін, покращення догляду за станом пасовищ і сінокосів, ретельна прополка посівів, знищення бур’янів та сухого травостою, своєчас. збір і обмолот урожаю та належне його зберігання в зерносховищах. Проведення знешкоджувал. заходів є обов’язковим для підпр-в та установ протягом року. Вони передбачають використання низки методів: мех., хім. та біологічних. Мех. методи полягають у виловлюванні гризунів спец. знаряддям та різними пристосуваннями (капкани, пастки, липучі маси, нанесені на цупкий папір, заповнення нір водою тощо). Хім. методи базуються на застосуванні принад отруй. речови-ною (родентицид, зоокумарин, ротиндан та ін.), обробленні нір гризунів токсич. речовинами. Найефективнішими серед них є хім. речовини – похідні кумаринового ряду з антикоагулянт. властивостями (впливають на процес згортання крові). Небезпечність родентицид. засобів визначають діючі речовини на основі похідних кумаринового ряду, фосфіду цинку та ін. хім. сполук. Як правило, за токсикол. властивостями вони належать до надзвичайно небезпеч. речовин. При Д. морського транспорту використовують газоподібні хім. речовини (бромистий метил, сірчистий газ тощо) та мех. засоби. Основою біол. методів Д. є застосування природ. ворогів гризу-нів (котів, собак, ласок, їжаків та ін. ссавців), бактеріал. культур із групи сальмонел (Ісаченка, Мережковського, Прохорова), які спричиняють епізоотії гризунів. Принади на основі бактеріал. культур небезпечні для людей (особливо дітей) і домашніх тварин, що пояснює обмежене застосування за цільовим призначенням. Їх заборонено використовувати на об’єктах харчування, продовол. складах, у дит. та лікув. закладах, морському транспорті.

Залежно від епідеміол. ситуації й особливостей території (місто, с-ще, сільські населені пункти, поля, ліси тощо) у боротьбі з гризунами використовують різні організац. форми роботи: Д. у вогнищах інфекц. захворювань, спричинених гризунами; вибірк. Д., при якій увагу зосереджують на найважливіших об’єктах – продовол. складах, елеваторах, торг. продовол. комплексах тощо; суцільну одномоментну (разову) Д., яку проводять у певній населеній місцевості 1–2 рази на рік, результати її тимчасові. Суцільна систематична Д. передбачає комплекс знешкоджувал. заходів упродовж року на території міста й на всіх його об’єктах. У цілому процес Д. включає обстеження об’єктів з метою визначення ступ. заселеності його гризунами, проведення комплексу профілакт. та знешкоджувал. заходів, облік ефективності (аналіз використаних методів, їхньої адекватності). Важливою умовою проведення ефектив. Д. є чергування в застосуванні засобів з різними діючими речовинами, оскільки при постій. довготривалому використанні принад з одним і тим же родентицидом у гризунів формується специфічна стійкість до отрути.

Для боротьби з гризунами можна застосовувати лише безпечні для людей відловлювал. пристрої (капкани, пастки та ін.), а також дератизац. засоби (хім., фіз., біол.), які в установленому порядку пройшли держ. реєстрацію та отримали дозвіл на використання в Україні. Такі засоби мають бути забезпечені відповідними метод. вказівками (інструкціями) щодо безпечного застосування за цільовим призначенням. Відповідальність за забезпечення захисту певних об’єктів від гризунів покладається на орг-ції (громадян), яким вони підпорядковані. Відповідальність за проведення комплексу дератизац. заходів несуть орг-ції, що їх виконують. Такі заходи можуть здійснювати лише юрид. і фіз. особи, які займаються підприєм. діяльністю та мають дозвіл (ліцензію) на їх проведення. Осн. вимоги до проведення: здійснювати її можуть особи, не молодші 18 р. з використанням засобів індивід. захисту органів дихання, очей, шкіри; необхідно запобігати зараженню виконавця інфекціями від гризунів, дератизац. засоби застосовувати відповідно до інструкцій, зберігати їх у непошкодженій тарі з обов’язковою реєстрацією приходу та витрат; отруйні засоби, придбані населенням для застосування у побуті, повинні зберігатися у місцях, недоступ. для дітей і домашніх тварин; інформувати населення, яке мешкає чи працює на обробленій території, про проведення Д. та своєчасно прибирати гризунів, які загинули внаслідок дератизац. робіт.

Літ.: Вашков В. И. Дезинфекция, дезинсекция и дератизация. Москва, 1956; Поляков И. Я. Вредные грызуны и борьба с ними. Ленинград, 1968; Вашков В. И. и др. Борьба с грызунами в городах и населенных пунктах сельской местности. Москва, 1974.

С. С. Світлий

Стаття оновлена: 2007