Дергачівський район

ДЕРГАЧІ́ВСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­нічно-західній частині Харківської області. На Пн. межує з Бєлгород. обл. РФ (протяжність кордону 23,1 км). Утвор. 1923. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 22 жовтня 1941 до 13 лютого 1943 та від 10 березня до 19 серпня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. У ході визволе­н­ня Харкова на­прикінці серпня 1943 побл. смт Солоницівка роз­ташовувався команд. пункт командувача Степ. фронту маршала І. Конєва (нині діє мемор. комплекс «Висота маршала І. Конєва»). Площа 0,9 тис. км². Насел. 98 600 осіб (2001, складає 88,0 % до 1989): українців — 80 %, росіян — 18 %, проживають також білоруси, цигани, вірмени, грузини. У складі р-ну — м. Дергачі (райцентр), смт Вільшани, Козача Лопань, Мала Данилівка, Пересічна, Прудянка, Слатине, Солоницівка та 55 сільс. насел. пунктів. Залізничні ст.: Без­руки, Дергачі, Козача Лопань, Курортна, Куряж, Лозовеньки, Пере­січна, Прудянка, Слатине, Цупівка, Шпаківка. Знаходиться на схилах Середньорос. височини. Поверх­ня — хвиляста, платоподібна височина, роз­членована ярами та балками. Природно-ресурсний потенціал: глина, су­глинок (Білашів. та Лужків. родовища), силікат. пісок (Пере­січан. родовище); є мінерал. джерела (Березів. родовище). Р-н має значні рекреац. ресурси, на базі яких функціонують санаторій «Березів. мінерал. води», кістково-туберкульоз. санаторій, 7 зон від­починку. Річки бас. Сівер. Дінця — Лопань (протяжність на тер. р-ну складає 49,7 км), Уда (7,4 км), Харків. Збудовано Лозовеньків. водо­сховище (130 га), понад 40 ставків заг. пл. водного дзеркала бл. 300 га. Ґрунти пере­важно чорноземні. Пл. лісів і лісових насаджень 19,4 тис. га: дуб (90 %), клен, липа, сосна. Під охорону держави у р-ні взяті лісовий заказник Лозовеньківський, ботан. заказники Личане та Слатинський, ентомол. заказники Кущувате, Старий сад, Великоярузький, ботан. памʼятки природи Пере­січанський дуб, Пів­ден­не, гідролог. памʼятка природи Мохувате болото (усі — місц. значе­н­ня). Д. р. — один з найроз­винутіших у пром. від­ношен­ні р-нів приміської зони Харкова. Питома вага промисловості у заг. виробництві Харків. обл. складає 3,5 %, за обсягами пром. виробництва посідає 3-є м. серед р-нів області. Всього у Д. р. функціонує 760 під­приємств, організацій, установ різних форм власності, з яких 508 — приватні та колективні. Серед гол.: ЗАТи — «Дергачівський завод турбоком­пресорів», «Дергачів. завод “Акваізол”» (виробництво бітумно-полімер. гідроізоляцій. матеріалу), «Солониців. комбінат мебл. деталей» (виробництво деревостружк. плит); ВАТи — «Харків. ТЕЦ-5» (с. По­двірки), «Вільшан. мебл. ф-ка», «Куряжан. завод силікат. виробів», «Березів. мінерал. води» (смт Пере­січна); держ. під­приємство «Дослід. завод “Енерго­сталь”» (виробництво фільтрів і поши­т­тя фільтрувал. рукавів); ТОВ «Слобожан. миловар» (виробництво мила під торг. маркою «Шик»); навч.-вироб. під­приємство «Пакс» (виробництво концентратів пігментів для полімерів; усі — м. Дергачі). Спеціалізація с. господарства — молочне скотарство і птахівництво, вирощува­н­ня овочів, зернових. Пл. с.-г. угідь 59,6 тис. га, з них орних земель — 44 тис. га, пасовищ та сінокосів — 12 тис. га. Гол. культури: озима пшениця, кукурудза, соняшник, овочеві. На поч. 2006 працювало 64 фермер. господарства, 14 ТОВів, 4 держ. під­приємства, 3 приват. с.-г. під­приємства, 2 вироб. ко­оперативи. У Д. р. — 28 заг.-осв. шкіл, 14 до­шкіл. установ, 2 ліцеї, 2 гімназії, колегіум, аграр. ліцей, Харківська зооветеринарна академія; рай. Будинок культури, 15 сільс. Будинків культури та клубів, 26 б-к, 2 муз. школи, музей «Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941–45» (смт Солоницівка), істор.-крає­знавчий музей (смт Пере­січна), музей 3-ї танк. Червонопрапор., орденів О. Суворова, М. Кутузова, Б. Хмельницького, Чаплин.-Будапешт. бригади (с. Руська Лозова), музей бо­йової Слави (смт Козача Лопань), музей А. Макаренка (с. По­двірки), Будинок дит. та юнац. творчості; ДЮСШ, кін­носпорт. школа; 3 лікарні, 9 фельдшер. пунктів, 4 сільс. та 2 міські амбулаторії, 15 амбулаторій сімей. медицини; від­діл. 6-ти банків, 2 готелі. Виходить г. «Вісті Дергачівщини». Функціонують нар. самодіял. театр, нар. самодіял. фольклор. колектив «Слобода», нар. самодіял. вокал. ансамбль «Зоряночка», зразк. самодіял. колектив естрадно-спорт. танцю «Візаві». Від 1995 проводиться щоріч. фестиваль дит. та юнац. творчості «Музи і діти» й регіонал. фестиваль виконавців сучас. естрад. пісні «Жива вода», від 2000 — фестиваль пере­можців рай., обл. та між­нар. конкурсів «Зоряний дощ». Реліг. громади: 13 — УПЦ МП, 1 — УАПЦ, 4 — євангел. християн-баптистів, 1 — свідків Єгови, 1 — адвентистів сьомого дня. Серед памʼяток архітектури — Свято-Микол. церква (1741, смт Вільшани), Михайлів. церква (1821, смт Пере­січна), церква Різдва Богородиці з дзвіницею (1838, Дергачі), будинок колиш. земел. банку (1910–12, смт Вільшани; нині селищна рада), конюшня з манежем (поч. 20 ст., смт Мала Данилівка). У пере­важній більшості насел. пунктів Д. р. встановлено памʼятники воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, у райцентрі та смт Пере­січна — Т. Шевченку. Видатні уродженці: д-ри н. агроном О. Якименко (с. Дворічний Кут), фізики М. Гладких, Г. Коваленко (обидва — смт Вільшани), М. Жижняк (с. Черкаська Лозова), хімік П. Демченко (с. Гаврилівка, нині у складі смт Солоницівка), вет. лікар В. Ушкалов (смт Солоницівка); поет, прозаїк В. Тимченко (с. Мануїлівка), поет В. Бойко (смт Козача Лопань); художник театру Г. Батій (смт Вільшани), художниця декор. роз­пису Л. Зінченко (смт Слатине), майстриня писанкарства Валентина Тітінюк (мати Вікторії Тітінюк, с. Польова); актор, засл. арт. УРСР С. Дідусенко (с. Руська Лозова), спів­ак, засл. діяч мистецтв Узбец. РСР та РРФСР О. Чишко (с. Дворічний Кут); спортс­мен, тренер (вільна боротьба) І. Бочаров (смт Прудянка); Герої Рад. Союзу М. Андрейко (смт Вільшани), І. Бєлозеров (с. Малі Проходи), М. Денчик (смт Вільшани), П. Коваленко (смт Пере­січна), В. Шалімов (с. Великі Проходи). Дергачівщиною мандрував видат. філософ Г. Сковорода; у Харків. землероб. училищі на­вчався поет Олександр Олесь, у Харків. зоовет. академії працювали письмен­ник Г. Хоткевич (1920–28), майбут. міністр с. господарства СРСР В. Мацкевич (1940-і рр.).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю