Дергачівський район - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дергачівський район

ДЕРГАЧІ́ВСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у північно-західній частині Харківської області. На Пн. межує з Бєлгород. обл. РФ (протяжність кордону 23,1 км). Утвор. 1923. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 22 жовтня 1941 до 13 лютого 1943 та від 10 березня до 19 серпня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. У ході визволення Харкова наприкінці серпня 1943 побл. смт Солоницівка розташовувався команд. пункт командувача Степ. фронту маршала І. Конєва (нині діє мемор. комплекс «Висота маршала І. Конєва»). Пл. 0,9 тис. км2. Насел. 98 600 осіб (2001, складає 88,0 % до 1989): українців – 80 %, росіян – 18 %, проживають також білоруси, цигани, вірмени, грузини. У складі р-ну – м. Дергачі (райцентр), смт Вільшани, Козача Лопань, Мала Данилівка, Пересічна, Прудянка, Слатине, Солоницівка та 55 сільс. насел. пунктів. Залізничні ст.: Безруки, Дергачі, Козача Лопань, Курортна, Куряж, Лозовеньки, Пересічна, Прудянка, Слатине, Цупівка, Шпаківка. Знаходиться на схилах Середньорос. височини. Поверхня – хвиляста, платоподібна височина, розчленована ярами та балками. Природно-ресурсний потенціал: глина, суглинок (Білашів. та Лужків. родовища), силікат. пісок (Пересічан. родовище); є мінерал. джерела (Березів. родовище). Р-н має значні рекреац. ресурси, на базі яких функціонують санаторій «Березів. мінерал. води», кістково-туберкульоз. санаторій, 7 зон відпочинку. Річки бас. Сівер. Дінця – Лопань (протяжність на тер. р-ну складає 49,7 км), Уда (7,4 км), Харків. Збудовано Лозовеньків. водосховище (130 га), понад 40 ставків заг. пл. водного дзеркала бл. 300 га. Ґрунти переважно чорноземні. Пл. лісів і лісових насаджень 19,4 тис. га: дуб (90 %), клен, липа, сосна. Під охорону держави у р-ні взяті лісовий заказник Лозовеньківський, ботан. заказники Личане та Слатинський, ентомол. заказники Кущувате, Старий сад, Великоярузький, ботан. пам’ятки природи Пересічанський дуб, Південне, гідролог. пам’ятка природи Мохувате болото (усі – місц. значення). Д. р. – один з найрозвинутіших у пром. відношенні р-нів приміської зони Харкова. Питома вага пром-сті у заг. вироб-ві Харків. обл. складає 3,5 %, за обсягами пром. вироб-ва посідає 3-є м. серед р-нів області. Всього у Д. р. функціонує 760 підпр-в, орг-цій, установ різних форм власності, з яких 508 – приватні та колективні. Серед гол.: ЗАТи – «Дергачівський завод турбокомпресорів», «Дергачів. з-д “Акваізол”» (вироб-во бітумно-полімер. гідроізоляцій. матеріалу), «Солониців. комбінат мебл. деталей» (вироб-во деревостружк. плит); ВАТи – «Харків. ТЕЦ-5» (с. Подвірки), «Вільшан. мебл. ф-ка», «Куряжан. з-д силікат. виробів», «Березів. мінерал. води» (смт Пересічна); держ. підпр-во «Дослід. з-д “Енергосталь”» (вироб-во фільтрів і пошиття фільтрувал. рукавів); ТОВ «Слобожан. миловар» (вироб-во мила під торг. маркою «Шик»); навч.-вироб. підпр-во «Пакс» (вироб-во концентратів пігментів для полімерів; усі – м. Дергачі). Спеціалізація с. госп-ва – молочне скотарство і птахівництво, вирощування овочів, зернових. Пл. с.-г. угідь 59,6 тис. га, з них орних земель – 44 тис. га, пасовищ та сінокосів – 12 тис. га. Гол. культури: озима пшениця, кукурудза, соняшник, овочеві. На поч. 2006 працювало 64 фермер. госп-ва, 14 ТОВів, 4 держ. підпр-ва, 3 приват. с.-г. підпр-ва, 2 вироб. кооперативи. У Д. р. – 28 заг.-осв. шкіл, 14 дошкіл. установ, 2 ліцеї, 2 г-зії, колегіум, аграр. ліцей, Харківська зооветеринарна академія; рай. Будинок культури, 15 сільс. Будинків культури та клубів, 26 б-к, 2 муз. школи, музей «Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941–45» (смт Солоницівка), істор.-краєзнав. музей (смт Пересічна), музей 3-ї танк. Червонопрапор., орденів О. Суворова, М. Кутузова, Б. Хмельницького, Чаплин.-Будапешт. бригади (с. Руська Лозова), музей бойової Слави (смт Козача Лопань), музей А. Макаренка (с. Подвірки), Будинок дит. та юнац. творчості; ДЮСШ, кінноспорт. школа; 3 лікарні, 9 фельдшер. пунктів, 4 сільс. та 2 міські амбулаторії, 15 амбулаторій сімей. медицини; відділ. 6-ти банків, 2 готелі. Виходить г. «Вісті Дергачівщини». Функціонують нар. самодіял. театр, нар. самодіял. фольклор. колектив «Слобода», нар. самодіял. вокал. ансамбль «Зоряночка», зразк. самодіял. колектив естрадно-спорт. танцю «Візаві». Від 1995 проводиться щоріч. фестиваль дит. та юнац. творчості «Музи і діти» й регіонал. фестиваль виконавців сучас. естрад. пісні «Жива вода», від 2000 – фестиваль переможців рай., обл. та міжнар. конкурсів «Зоряний дощ». Реліг. громади: 13 – УПЦ МП, 1 – УАПЦ, 4 – євангел. християн-баптистів, 1 – свідків Єгови, 1 – адвентистів сьомого дня. Серед пам’яток арх-ри – Свято-Микол. церква (1741, смт Вільшани), Михайлів. церква (1821, смт Пересічна), церква Різдва Богородиці з дзвіницею (1838, Дергачі), будинок колиш. земел. банку (1910–12, смт Вільшани; нині селищна рада), конюшня з манежем (поч. 20 ст., смт Мала Данилівка). У переважній більшості насел. пунктів Д. р. встановлено пам’ятники воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, у райцентрі та смт Пересічна – Т. Шевченку. Видатні уродженці: д-ри н. агроном О. Якименко (с. Дворічний Кут), фізики М. Гладких, Г. Коваленко (обидва – смт Вільшани), М. Жижняк (с. Черкаська Лозова), хімік П. Демченко (с. Гаврилівка, нині у складі смт Солоницівка), вет. лікар В. Ушкалов (смт Солоницівка); поет, прозаїк В. Тимченко (с. Мануїлівка), поет В. Бойко (смт Козача Лопань); художник театру Г. Батій (смт Вільшани), художниця декор. розпису Л. Зінченко (смт Слатине), майстриня писанкарства Валентина Тітінюк (мати Вікторії Тітінюк, с. Польова); актор, засл. арт. УРСР С. Дідусенко (с. Руська Лозова), співак, засл. діяч мист-в Узбец. РСР та РРФСР О. Чишко (с. Дворічний Кут); спортсмен, тренер (вільна боротьба) І. Бочаров (смт Прудянка); Герої Рад. Союзу М. Андрейко (смт Вільшани), І. Бєлозеров (с. Малі Проходи), М. Денчик (смт Вільшани), П. Коваленко (смт Пересічна), В. Шалімов (с. Великі Проходи). Дергачівщиною мандрував видат. філософ Г. Сковорода; у Харків. землероб. уч-щі навчався поет Олександр Олесь, у Харків. зоовет. академії працювали письменник Г. Хоткевич (1920–28), майбут. міністр с. госп-ва СРСР В. Мацкевич (1940-і рр.).

Л. О. Калашник, О. П. Тараненко

Стаття оновлена: 2007