Дергунов Євген Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дергунов Євген  Олексійович

ДЕРГУНО́В Євген Олексійович (15. 06. 1936, м. Орша Вітеб. обл., Білорусь – 22. 01. 2001, Київ) – піаніст, композитор, аранжувальник, педагог. Закін. Київ. муз. уч-ще ім. Р. Ґлієра (1984; викл. В. Подвала). Від 1958 працював на укр. респ. естраді, грав у кінотеатрах; арт. оркестру Київ. цирку (1965–66); муз. кер. джаз. оркестру «Дніпро» (Київ, 1966–67), естрад. оркестру «Зелений вогник» (Черкаси, 1968–70); 2-й диригент джаз. оркестру Е. Рознера Гомел. філармонії (Білорусь, 1971); кер. джаз. оркестру «Антей» КБ О. Антонова (Київ, 1971–72); арт. Київ. мюзик-холу (1973–74, 1977); кер. ансамблю Т. Міансарової Донец. філармонії (1974–75), оркестру пожеж. охорони Києва (1975–77); арт. Київ. об’єдн. муз. ансамблів (1978–82). У 1982–2001 – викл. відділу естрадно-джаз. виконавства Київ. муз. уч-ща ім. Р. Ґлієра. 1989 заснував при Уч-щі джаз. ансамбль, з яким брав участь у фестивалях у Русе (Болгарія, 1989), Києві (1991–92, 1994), Черкасах (1990, 1992), Сумах (1994–95), концертував у Німеччині (1992–93). Гастролював також з Київ. квартетом саксофоністів, оркестром Київ. військ. округу (Франція, Канада, Бельгія), Держ. естрадно-симф. оркестром України. 2000 створив жін. джаз. квінтет «Beautyband». Для Моск. театру естради аранжував «Джазову ностальгію» за «Серенадою сонячної долини» Ґ. Міллера. Як піаніст виконував твори М. Скорика, І. Поклада, Ю. Маркова, К. Портера, Дж. Ґершвіна, Е.-К. Еллінґтона, В. Бейсі. 2002 у Київ. школі джаз. та естрад. мист-ва створ. музейну експозицію пам’яті Д., в Ужгороді відбувся джаз. фестиваль, присвяч. його пам’яті.

Тв.: для біґ-бенду – джаз. композиції «Його величність блюз», «Мій собака», «Пташка у клітці», «П’єса для Галочки», «For Friends»; для квартету саксофонів – «Блюз стоптаних черевиків», «Мрія усього життя»; для диксиленду – «Fun hymn», «Падає сніг»; вокал. балади – «Незнайомка», «Де ви, мої друзі?»; аранжування світ. джаз. композицій для різноманіт. складів.

Літ.: Опілат Н. Євген Дергунов: Некролог // Нота. 2001. № 1; Самійленко Л. Той, хто боявся не встигнути // Слово «Просвіти». 2004, 3 берез.

Ю. З. Марков

Стаття оновлена: 2007