Дердацький Владислав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дердацький Владислав

ДЕРДА́ЦЬКИЙ Владислав (30. 03. 1882, Львів – 10. 11. 1951, м. Ґлівіце, Польща) – архітектор. Закін. Політех. школу у Львові (1907). Працював в архіт. бюро І. Левинського у Львові (1907–10), у співавт. з В. Мінкевичем виконав проект блоку з трьох прибутк. житл. кам’яниць у стилі сецесії на вул. Л. Сапіги (нині С. Бандери), № 2–6 (1909), житл. будинків на вул. св. Миколая (нині М. Грушевського), № 10, К. Пуласького (нині Паркова), № 14, виставк. павільйону (всі – 1910). У 1911 спільно з В. Мінкевичем заснував архіт. фірму, яка спорудила у Львові у стилі пізньої рац. сецесії з елементами модерніз. класицизму кілька житл. будинків та будівлю Пед. т-ва на вул. Б. Зиморовича (нині Дж. Дудаєва), № 17 (1911, торси атлантів скульптора З. Курчинського); віллу на вул. Гетьмана Тарновського (нині Генерала Тарнавського), № 71 (1913–22). Чл. мист. об’єдн. «Зеспул» (Львів, 1911–14). Експонував на виставках т-ва проект заміської садиби (1913, співавт. В. Мінкевич) і проекти оформлення інтер’єрів готелю «Краківський» у Львові (1914). Від 1910 – доц., від 1920 – проф., зав. каф. ужитк. буд-ва Львів. політех. школи. Після 1920 за його проектами у Львові зведено будинок акц. спілки «Мотор» на вул. М. Коперника, № 54/56 (1922), житл. кам’яницю на вул. Боїмів (нині Староєврейська), № 31 (перебудова, 1924), блок житл. будинків пенсій. фонду працівників Міських електр. закладів на вул. Стрийська, № 80–86 (1927–28), котел. зал міської електростанції на Персенківці (1929; усі – співавт. С. Ревуцький); будинок 8-ї г-зії з ліпним декором у стилі ар деко (нині Укр. катол. ун-т на вул. І. Свєнцицького, № 17, 1924–26), кам’яницю на вул. Личаківська, № 15 (надбудова 4-го поверху, 1924), віллу Кжижевських на вул. Жижинська (нині В. Кубійовича), № 41 (1925), віллу Д. у стилі конструктивізму на вул. Цетнерівка, № 18 (1930). За проектом Д. 1938 розпочато зведення корпусів ф-ту механіки й електротехніки Львів. політехніки на вул. Стрийська (не завершено). Від 1945 – у Ґлівіце.

Літ.: Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 – початку 20 століть. К., 1999.

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2007