Деревообробна промисловість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Деревообробна промисловість

ДЕРЕВООБРО́БНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ – галузь промисловості, яка об’єднує виробництва з механічного та хіміко-механічного оброблення і перероблення деревини. Д. п. України нараховує бл. 7 тис. підпр-в, з них 600 – великих і середніх. Станом на 2007 всі підпр-ва галузі приватизовані. У її складі – лісопил., буд. деталей і плит на дерев. основі, фанерне, дерев’яної тари, мебл. та ін. вироб-ва. Підпр-ва Д. п. виготовляють різноманітну продукцію, серед якої осн. є пиломатеріали, деревні плити, заготовки та готові деталі для машино-, авто-, вагоно-, суднобудування, буд. матеріали та конструкції, столярні вироби, дерев’яна тара, меблі, спорт. інвентар, численні товари нар. споживання тощо. За сучас. умов практично жодна галузь не може обійтися без застосування виробів з деревини. Незважаючи на прогрес. тенденції щодо заміни їх в окремих сферах застосування ін. матеріалами, потреба в продукції із деревини не лише не зменшується, а, навпаки, зростає. НТП, створюючи умови та можливості для економічно доціл. заміни деревини в деяких традиц. галузях її застосування, водночас відкриває нові напрями ефект. використання деревини та виробів з неї і розширює сферу їх споживання.

Оброблення деревини, зокрема теслярство, відоме в Україні з давніх часів. З дерева виготовляли найпростіші знаряддя праці, тесали дошки, будували житла, виробляли різноманітні предмети меблів, хатнє начиння, госп. реманент. На основі використання деревини розвивалась низка ремесел, які особливо були поширені на Поділлі, Поліссі, в Галичині. У 17 ст. для розпилювання колод почали застосовувати поперечні, а згодом і повздовжні пилки. Лісопильні (тартаки) існували на Волині, Чернігівщині, Катеринославщині, Херсонщині. На Волині та в Галичині для розпилювання колод уже в 16 ст. застосовували мех. пилки з приводом від колеса водяного млина. Продукцію лісопил. млинів широко використовували для внутр. потреб, а також реалізували на зовн. ринках. До серед. 19 ст. вироб-во пиломатеріалів здійснювали на примітив. установках, і лише поодинокі лісопил. з-ди були устатковані паровими двигунами та мех. верстатами, зокрема Кременчуц. (нині Полтав. обл.) і Херсонський. Парову енергетику та мех. розпилювання деревини масово почали впроваджува-ти в 1870–80-х рр. На 1888 у р-нах Дніпров. бас. налічувалось 86 лісопил. підпр-в, оснащених паровими двигунами. Ефективність використання парової енергетики в лісопилянні дала поштовх для застосування її в ін. процесах оброблення деревини. Проте, незважаючи на переваги механіз. вироб-ва, машинне розпилювання залишилось лише придатком до ручного способу вироб-ва, осн. масу пиломатеріалів, столяр. виробів і деталей для буд-ва виготовляли вручну. Широкий розвиток мало кустарне вироб-во. Найбільшими центрами лісопиляння були Херсон, Київ, Одеса, Кременчук.

1913 на укр. землях, які входили до складу Рос. імперії, діяло 274 лісопил.-деревооброб. підпр-ва. Вони виробляли понад 1,4 млн м3 пиломатеріалів і 40 тис. м3 фанери. У Галичині, Прикарпатті, Закарпатті та на Буковині, де лісопиляння та деревооброблення є одними з гол. галузей пром-сті, перед 1-ю світ. війною працювало понад 180 лісопил.-деревооброб. підпр-в. У результаті руйнувань, завданих під час 1-ї світ. війни та воєн. дій 1918–20, випуск продукції Д. п. різко зменшився. 1921, порівняно з довоєн. роками, у Рад. Україні випустили лише 16 % пиломатеріалів і менше 2 % фанери. Осн. завданням на першому етапі відбудов. періоду стало введення в дію вцілілих підпр-в. У 1930-х рр. розвиток Д. п. був безпосередньо пов’язаний з індустріалізацією країни, зростанням капітал. буд-ва, машинобудування, мебл. та ін. галузей пром-сті. Осн. увагу кер-во респ. зосереджувало на створенні лісопил.-деревооброб. підпр-в, здатних забезпечити весь комплекс робіт – від розпилювання деревини до виготовлення готових виробів. Поряд з реконструкцією і розширенням діючих підпр-в, побудовано десятки великих спеціаліз. підпр-в, зокрема Харків., Київ., Дніпроп., Тростянец. деревообробні комбінати (ДОКи), Шосткин. з-д «Буддеталь» (обидва – Сум. обл.), Дарниц. фанер. з-д (Київ), низку мебл. ф-к і комбінатів. На підпр-вах встановлювали сучасне технол. і енергет. устаткування, запроваджували нові форми спеціалізації, комбінування та кооперації, підвищення ступеня оброблення й перероблення дерев. сировини. Створено низку нових вироб-в – виготовлення буд. деталей, столяр. плит, струганого шпону, відроджено фабричне вироб-во меблів. Значно розширились вироб. потужності та сировинна база Д. п. після входження зх.-укр. земель та Пн. Букови-ни до складу УРСР. У Закарпатті, Прикарпатті та на Буковині лісопильно-деревообробні підпр-ва здійснювали переважно лісопиляння, меншою мірою – вироб-во меблів, фанери, паркету та ін. продукції деревооброблення. Пиломатеріали здебільшого йшли на експорт – у Німеччину, Велику Британію, США. У післявоєнні роки введено в дію Костопіл. домобуд. комбінат (Рівнен. обл.), ДОКи у м. Коростень (Житомир. обл.), Івано-Франківську, с. Буштине (нині смт Тячів. р-ну Закарп. обл.), механіз. багаторамні лісопил. з-ди в смт Цумань (Ківерців. р-н Волин. обл.), смт Ківерці (нині місто), м. Костопіль, з-д буд. деталей у Києві, нові цехи на Київ., Сваляв. і Тересів. комбінатах (обидва – Закарп. обл.). На поч. 1946 працювало 473 великих підпр-ва, зокрема 198 – лісопильних, 69 – мебл., 5 – фанер., що складало майже 63 % від 1941. У 1947 досягнуто довоєн. рівня випуску пиломатеріалів. Зруйнована Д. п. не забезпечувала у повному обсязі перероблення деревини на пиломатеріали, тому мін-ва та відомства будували власні дрібні лісопильно-деревообробні підпр-ва, цехи, майстерні, що призвело до розпорошення вироб-ва та диспропорції між наявними вироб. потужностями і ресурсами деревини. У 1950-х рр. спостерігався прискорений розвиток галузей, які не лише виробляли необхідні матеріали, але й забезпечували рац. використання деревини. 1958 вперше розпочато вироб-во деревостружк. (ДСП), 1959 – деревоволокнистих (ДВП) плит. Під впливом НТП виникли та продовжували формуватися нові вироб-ва, які поступово перетворювались в окремі галузі. У 1960-х рр. Д. п. розвивалась у напрямі концентрації і спеціалізації вироб-ва, тех. переоснащення підпр-в, розвитку вироб-ва дерев. плит як осн. конструкц. матеріалу для виготовлення меблів і повноцін. замінника пиломатеріалів у буд-ві. Нарощування вироб-ва ДСП здійснювали за рахунок буд-ва нових та реконструкції низки діючих з-дів, введення потуж. корпусів на багатьох мебл. ф-ках. На підпр-вах були встановлені понад 300 автоматиз., напівавтоматиз. і конвеєр. ліній, оновлено третину устаткування. Основою розвитку Д. п. у 1970–80-х рр. були її інтенсифікація на базі нової техніки та технології, збільшення випуску осн. видів продукції, розширення асортименту та поліпшення якості виробів, комплекс. використання дерев. сировини. Заг. обсяг вироб-ва продукції за 1970–90 зріс у 2,4 рази. Випереджальними темпами розвивалось вироб-во дерев. плит і меблів: випуск ДСП зріс у 3,4, ДВП – 7,9, меблів – 3 рази. Водночас, у зв’язку з дефіцитом дерев. сировини, значно скорочене вироб-во пиломатеріалів і фанери. Різні темпи вироб-ва спричинили певні зміни у галуз. структурі та її удосконалення.

На ефективність роботи Д. п. у наступ. період вкрай негативно вплинула заг.-екон. криза 1990-х рр. 1998, порівняно з 1990, у 2,5 рази скорочено заг. обсяг вироб-ва, у 3–6 разів зменшено випуск осн. видів продукції. У 1990-х рр. в Д. п. докорінно змінено форму власності. 2000 на деревооброб. підпр-вах колектив. власності виробляли 90 % заг. обсягу галуз. продукції, решту – на підпр-вах міжнар. орг-цій (5 %), держ. (3 %) і приват. (2 %) підпр-вах. Кількість малих підпр-в складала 3 тис. У сучас. умовах розвиток Д. п. відбувається у напрямі ринк. орієнтації та підвищення ефективності вироб-ва на основі удосконалення його орг-ції і структури, інтенсифікації і зростання віддачі вироб. потенціалу, переходу на ресурсоощадні та маловідходні технології. Пріоритет. напрямом розвитку усієї пром-сті є випереджальне зростання вироб-в, продукція яких має підвищений попит і найповніше задовольняє потреби нар. госп-ва, вимоги ринку. Особливе значення має зміцнення екон. потенціалу, підвищення якості та нарощування вироб-ва конкурентоспромож. продукції. Проблеми розвитку Д. п. є об’єктом досліджень Укр. НДІ мех. обробки деревини, Укр. ін-ту з проектування підпр-в деревооброб. пром-сті, Укр. ін-ту з проектування меблів і столяр. виробів (усі – Київ), Івано-Фр. проектно-конструктор. технол. ін-ту та ін.(Див. Табл. 1,2).

Літ.: Лес и деревообрабатывающая промышленность Украины. К., 1968; Генсірук С. А., Фурдичко О. І., Бондар В. С. Історія лісівництва в Україні. Л., 1995; Продуктивні сили України: аналіз і короткостроковий прогноз розвитку. Т. 1. К., 1999; Проблеми збалансованого лісокористування в системі сталого розвитку. К., 2005.

В. С. Бондар

Стаття оновлена: 2007