Дерев’янко Кузьма Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дерев’янко Кузьма Миколайович

ДЕРЕВ’Я́НКО Кузьма Миколайович (01(14). 11. 1904, с. Косенівка Уман. пов. Київ. губ., нині Уман. р-ну Черкас. обл. – 30. 12. 1954, Москва) – військовик, дипломат. Генерал-лейтенант (1945). Герой України (2007, посмертно). Держ. нагороди СРСР, США, Угорщини. Закін. Харків. об’єднану школу червоних старшин, де вивчив япон. мову, і Військ. академію ім. М. Фрунзе (1936), де вивчив англ. мову. Виконуючи урядове завдання, 1936 створив і до 1938 керував роботою перевалоч. бази на ст. Сари-Озек (Казахстан), через яку постачалась зброя китай. армії, що воювала з японцями. Під час рад.-фін. війни – начштабу окремого лижного батальйону; від 1941 – нач. розвід. відділу штабу Пн.-Зх. фронту (особисто очолював глибоку розвідку і бойові операції у тилу противника); від 1942 – начштабу 53-ї, від 1943 – 57-ї, згодом – 4-ї гвард. армій 2-го і 3-го Укр. фронтів. Брав участь у форсуванні Дніпра, Корсунь-Шевченків. битві, Яссо-Кишинів. операції, боях за Будапешт і Відень. Був рад. представником у Союз. контрол. раді по Австрії. Від серпня 1945 – представник рад. Верхов. Головнокомандування при штабі об’єднаних союз. військ на чолі з амер. генералом Д. Макартуром, які воювали з японцями на Тихому океані. 2 вересня 1945 на борту амер. лінкора «Міссурі» у Токій. затоці від імені СРСР підписав Акт капітуляції Японії, що стало завершенням 2-ї світ. війни. Від 1946 – чл. Ради країн-переможниць у Японії; від 1950 – нач. каф. ЗС іноз. держав Академії Генштабу, згодом – нач. інформ. підрозділу Гол. розвідувал. упр. Генштабу ЗС СРСР. Помер від важкої хвороби, спричиненої радіац. опроміненням, яке Д. отримав у вересні 1945 у ході вивчення наслідків атом. бомбардування япон. міст Гіросіма і Наґасакі.

Літ.: Деревянко К. Н. // Крас. звезда. 1954, 31 дек.; Деревянко В. К. Солдат, генерал, дипломат. Дн., 1971; Шевченко В. Забутий генерал // День. 2002, 2 листоп.; Трохименко Л. Легендарний генерал. К., 2004.

В. Ф. Шевченко

Стаття оновлена: 2007