Дерегулювання - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дерегулювання

ДЕРЕГУЛЮВА́ННЯ (від де... і лат. regula – норма, правило) – скасування норм, правил, форм і методів регулювання. Д. економіки – сукупність заходів держ. впливу на механізм сусп. відтворення та зменшення адм.-правового регулювання екон. відносин. Є одним із осн. напрямів реформування та оптимізації держ. упр. економікою, що передбачає поступовий відхід від прямої регулюючої ролі держави. Методи, якими впроваджують Д. економіки, збігаються з регулюючими функціями держави. Введення в економіку України елементів Д. викликане необхідністю її реформування для подолання екон. кризи, зниження втрат від некерованості процесів перебудови. Як важливий механізм взаємовідносин держави й екон. системи Д. застосовують для зменшення (в окремих випадках – посилення) ролі держави. Воно передбачає впровадження комплексу заходів, спрямованих на зменшення втручання держ. органів у госп. діяльність, усунення правового, екон. і адм. бар’єрів щодо здійснення екон. діяльності господарюючих суб’єктів з метою створення гнучкої системи втручання держ. органів у екон. процеси, встановлення ефектив. правового регулювання екон. відносин, спрощення адм. процедур і мінімізації витрат на їх виконання. Д. екон. діяльності включає: спрощення порядку реєстрації та ліквідації суб’єктів господарювання; ліцензування видів діяльності; системи оподаткування, обліку та звітності при одночас. посиленні контролю за цими процесами з боку держави; лімітування перевірок і контролю за діяльністю господарюючих суб’єктів. Держава повинна не лише здійснювати комплекс заходів щодо Д. економіки, але й контролювати дотримання цієї спрощеної системи як з боку суб’єктів господарювання, так і з боку органів влади. У цьому аспекті Д. є одним із чинників, що протидіють корупції та тінізації економіки.

Осн. напрямки Д. економіки України: адм. реформа, реформування торг. діяльності та фінанс. сфери, інвестиц. і зовн.-екон. діяльності, системи створення (реєстрації) підприємниц. структур й ліцензування. Особл. значення на сучас. етапі розвитку України має Д. підприємниц. діяльності, обумовлене постій. посиленням адм. контролю та суворою регламентацією останньої. З метою зменшення втручання держ. органів, усунення правових, адм., екон. й організац. перешкод у розвитку підприємництва, запровадження нових підходів до держ. регулювання та враховуючи значення його дальшого розвитку для збереження екон. зростання України, 1998 видані Укази Президента «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» та «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності». Наявність вимог і обмежень (як правило надмір. і необґрунт.), висунутих державою до екон. діяльності господарюючих суб’єктів, є об’єктив. обставиною, що сприяє існуванню тіньової економіки, а їх порушення стає неминучим у будь-якій підприємниц. діяльності. Зі збільшенням вимог і обмежень до офіц. екон. діяльності ширшим стає поле потенцій. можливостей для здійснення тіньової екон. діяльності.

Літ.: Листовецький А. С. Деякі аспекти дерегуляції підприємницької діяльності в Україні // Закон і підприємець. 1998; Варналій З. С. Дерегулювання підприємницької діяльності як протидіючий чинник корупції // Правова держава і корупція. 1999; Його ж. Мале підприємництво: основи теорії і практики. 2005; Політико-правове регулювання підприємництва в Україні: теорія і практика. 2006 (усі – Київ).

З. С. Варналій

Стаття оновлена: 2007