Дереч Дмитро Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дереч Дмитро  Григорович

ДЕ́РЕЧ Дмитро Григорович (псевд. – Дмитро Степовий; 11(24). 09. 1914, м-ко Решетилівка, нині смт Полтав. обл. – 28. 05. 2007, Вінниця) – прозаїк, драматург, перекладач. Чл. НСПУ (1953). Обл. літ. премія ім. М. Коцюбинського (1982). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Харків. ін-т механізації с. госп-ва (1940), Львів. ун-т (1953). Працював у г. «Вільна Україна» (1946–50), ст. ред. Ком-ту радіоінформації у Львові (1950–51), Львів. книжк.-журн. вид-ва (1951–53), кор. Укр. радіо у Львів. (1953–58) та Вінн. (1959–72) обл. Очолював Вінн. орг-цію СПУ (1971–74). Автор повістей «Крізь тенета» (К., 1957), «Про хлопця звичайного» (1967), «Зелений хміль» (1973), «Світанкові роси» (1975), «Від Орші до Німану» (1990; усі – Одеса); зб. оповідань «Ясні шляхи» (1951), «Львівські знайомі» (1956; обидві – Львів), «Трави пахнуть медом» (К., 1964), «Дві зустрічі» (1982), «Зіниця ока» (1987; обидві – Одеса). У творчості Д. звертався до питань сусп.-політ. і морал.-етич. плану, прагнучи розв’язати їх на матеріалі воєн. і післявоєн. життя з позицій соцреалізму. У романі «Професор Жупанський» (зі зб. «Громи і відлуння», К., 1976) в дусі комуніст. пропаганди передав атмосферу повоєн. життя, нац.-визв. руху і життя інтелігенції на Зх. Україні. Переклав низку творів рос. та кабардин. письменників.

Літ.: Сумишин М. Утвердження характеру // Жовтень. 1973. № 11; Незвичайна доля хлопця звичайного (Бесіда В. Руденка з Д. Деречем) // Вінн. правда. 1989, 24 верес.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2007