ДЕ́РЕЧ Дмитро Григорович (псевд. — Дмитро Степовий; 11(24). 09. 1914, містечко Решетилівка, нині смт Полтав. обл. — 28. 05. 2007, Він­ниця) — прозаїк, драматург, пере­кладач. Член НСПУ (1953). Обл. літ. премія ім. М. Коцюбинського (1982). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Харків. ін­ститут механізації с. господарства (1940), Львів. університет (1953). Працював у г. «Вільна Україна» (1946–50), ст. ред. Комітету радіо­інформації у Львові (1950–51), Львів. книжк.-журн. видавництва (1951–53), кор. Укр. радіо у Львів. (1953–58) та Вінн. (1959–72) обл. Очолював Вінн. організацію СПУ (1971–74). Автор повістей «Крізь тенета» (К., 1957), «Про хлопця звичайного» (1967), «Зелений хміль» (1973), «Світанкові роси» (1975), «Від Орші до Німану» (1990; усі — Одеса); зб. оповідань «Ясні шляхи» (1951), «Львівські зна­йомі» (1956; обидві — Львів), «Трави пахнуть медом» (К., 1964), «Дві зу­стрічі» (1982), «Зіниця ока» (1987; обидві — Одеса). У творчості Д. звертався до питань су­спільно-політ. і морал.-етич. плану, прагнучи роз­вʼязати їх на матеріалі воєн. і післявоєн. життя з позицій соцреалізму. У романі «Професор Жупанський» (зі зб. «Громи і від­лу­н­ня», К., 1976) в дусі комуніст. пропаганди пере­дав атмо­сферу повоєн. життя, нац.-визв. руху і життя інтелігенції на Зх. Україні. Пере­клав низку творів рос. та кабардин. письмен­ників.