Кравчук Михайло Пилипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кравчук Михайло Пилипович

КРАВЧУ́К Михайло Пилипович (27. 09(10. 10). 1892, с. Човниця Луцького пов. Волин. губ., нині Кiверцiв. р-ну Волин. обл. – 09. 03. 1942) – математик. Д-р фіз.-мат. н. (1924), проф. (1925), акад. АН УРСР (1929; поновл. 1992). Закін. Луцьку г-зію (1910), фіз.-мат. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києвi (1914), де залиш. для підготовки до професор. звання (учень Д. Ґраве), 1918–20 – приват-доц. Водночас учитель 1-ї і 2-ї укр. г-зій (1917–20), проф., заст. декана фіз.-мат. ф-ту Київ. укр. ун-ту (1917–19). Голо­ва матем. підкомісії термінол. комісії Укр. наук. т-ва (1917–20). У 1920–21 – дир. школи у с. Саварка (нині Богуслав. р-н Київ. обл.). Вiд 1921 – проф. каф. ма­тематики Київ. ун-ту i Полiтех. ін-ту (1930–37 – зав. каф. вищої математики), водночас від 1923 – С.-г. ін-ту. Дійс. чл. Київ. н.-д. каф. математики і н.-д. каф. електро­техніки (1924–30). Від 1928 – у ВУАН: учений секр. Президії, від 1929 – кер. комісії, від 1934 – відділу матем. статистики Iн-ту математики. Один з перших, хто читав матем. курси укр. мовою; актив. учасник розроблення укр. матем. термiнологiї та наук. мо­ви (його проекти укр. алгебр. і ге­ом. термінології вийшли у вид-ві Т-ва шкіл. освіти, К., 1917). Організатор першої в Україні матем. олімпіади школярів (Київ, 1935). Чл. НТШ (1925), Нім. (1926), Франц., Палермо (Італія; обидва – 1927) матем. т-в. Наук. дослідж.: алгебра й теорія чисел, теорія функцій дійс. і комплекс. змінних, диференціал. та інтеграл. рівняння, теорія ймовірностей і матем. статистика. Зробив вне­сок у розвиток теорій комутат. матриць, квадратич. і біліній. форм, ліній. перетворень, функ­цій дійс. та комплекс. змінних, наближ. розв’язання диференціал. та інтеграл. рівнянь. Розробив і обґрунтував узагальн. метод моментів та застосував його до матем. статистики й най­ближ. інтегрування диференціал. рівнянь; запровадив многочлени, пов’яз. з біномінал. розподілом (многочлени К.). Також отримав вагомі результати при дослідж. неперервності коренів цілої трансцендент. функції, полюсів мероморф. і аналіт. функцій. У наук. літ-рі відомі також моменти, формули й осцилятори К. Серед його учнів – С. Корольов, А. Люлька, В. Челомей. 21 лютого 1938 був заарешт., за звинуваченням у націоналізмі та шпигунстві засудж. до 20-ти р. ув’язнення й 5-ти р. позбавлення громадян. прав. Покарання відбував на Колимі, де й помер. Реабіліт. 1956. У Човниці 1992 відкрито музей і встановлено по­груддя К., його ім’ям названо вулиці у Львові, Луцьку та Києві. Відтоді ж відбулося 13 Міжнар. наук. конф. ім. К. 2002 ім’я К. внесено до переліку ЮНЕСКО най­видатніших людей світу. На тер. Нац. тех. ун-ту України «Ки­їв. політех. ін-т» встановлено па­м’ят­ник К. (2003, скульптор О. Скоб­ликов); знято д/ф «Голгофа ака­деміка Кравчука» (2004, реж. О. Ря­бокрис, сценарій М. Со­роки). За знайденими 2001 І. Качановським у архівах США матеріалами доведено, що К. стояв і біля витоків першого в світі електрон. комп’ютера.

Пр.: Геометрія: Курс лекцій в Укр. нар. ун-ті. К., 1919; Про квадратичнi форми та лiнiйнi перетворення // Тр. Фiз.-мат. вiддiлу ВУАН. 1924. Т. 1, вип. 3; Алгебричні студії над аналітичними функціями // Там само. 1929. Т. 12, вип. 1; Sur une généralisation des polynômes d’Hermite // Comptes Rendus de l’Aca­démie des Sciences. Paris, 1929. Vol. 189, № 17; Вступ до вищої математики. К., 1932 (спів­авт.); Застосування способу моментiв до розв’язання лiнiйних дифе­ренцiальних та iнтегральних рiвнянь. К., 1932. Вип. 1; 1935–36. Вип. 2; Елементи теорії визначників // Тр. Фіз.-мат. відділу ВУАН. 1933. Т. 5, вип. 2 (спів­авт.); Вища математика: Посіб. у 3 ч. К., 1934 (спів­авт.); Диференціальні рів­няння та їх застосування в природознавстві й техніці. К., 1934 (спів­авт.); Sur quelques inégalités dans le prob­lème des moments // Comptes Rendus de l’Académie des Sciences. 1935. Vol. 200; Науково-популярні праці. К., 2000; Вибрані математичні праці. К.; Нью-Йорк, 2002.

Лiт.: Сорока М. О. Поет німого чис­ла. К., 1967; Його ж. Михайло Кравчук: Ро­­ман. К., 1985; Його ж. Колимська теорема Кравчука: Роман. К., 1991; 2010; Михайло Пилипович Кравчук. К., 1992; Вірченко Н. О. Корифей української математики // Аксіоми для нащадків: Укр. імена у світ. науці: Зб. нарисів. Л., 1992; Урбанский В. М. Михаил Фи­­­липпович Кравчук. Москва, 2002; Development of the Mathematical Ideas of Mykhailo Kravchuk (Krawtchouk). K.; Нью-Йорк, 2004; Вірченко Н. Велет ук­­ра­їнської математики. К., 2007; Голго­­фа академіка Кравчука: Зібр. док. Лц., 2011.

Н. О. Вірченко

Стаття оновлена: 2014