Державна варта Української Держави

ДЕРЖА́ВНА ВА́РТА УКРАЇ́НСЬКОЇ ДЕРЖА́ВИ — напів­військова система органів на­гляду і примусу за правлі­н­ня геть­мана П. Скоропадського. Створ. РМ у травні 1918 для охорони існуючого в Україні ладу, громад. спокою і порядку, політ. роз­шуку, оператив. придуше­н­ня заворушень і заколотів, ліквідації або нейтралізації політ. противників режиму. Ін­спектори міліції надалі іменувались ін­спекторами Д. в., міські і повіт. нач. міліції — міськими і повіт. нач. Д. в., дільничі нач. міліції — дільничими нач. Д. в., їх пом. — приказними Д. в., міліціонери — держ. вартовими.

Заг. керівництво вартою здійснювало МВС, у структурі якого діяв департамент Д. в. До його компетенції належали: запобіга­н­ня злочинам та охорона громад. порядку і без­пеки; організація місц. установ Д. в. і контроль за їх діяльністю; при­значе­н­ня, пере­міще­н­ня, звільне­н­ня та нагородже­н­ня службовців Д. в., встановле­н­ня їм пенсій; охорона кордону; пита­н­ня прожива­н­ня у межах Української Держави іноземців та їх висилки; під­готовка справ про на­да­н­ня укр. громадянства особам, які проживають за кордоном, та про поверне­н­ня в Україну громадян, затриманих за кордоном за вчинені злочини; на­гляд за митними і трактир. закладами; на­гляд і контроль за виготовле­н­ням, зберіга­н­ням, торгівлею та пере­везе­н­ням вибухових речовин; на­гляд за дотрима­н­ням паспорт. режиму тощо. Кер-во персоналом та ін­ституціями Д. в. у межах губернії та контроль за її діяльністю здійснював губерн. староста із пом. — губерн. ін­спектором Д. в. У справах проведе­н­ня ді­знань про злочини службовці Д. в. без­посередньо під­порядковувались органам прокурор. на­гляду. Повіт. Д. в., нач. якої під­лягав повіт. старості, складалась із повіт. р-нів варти, що охоплювали усі волості з селами і міські поселе­н­ня, насел. яких не пере­вищувало 30 тис. осіб, а також міські р-ни варти (окремі міста з насел. понад 30 тис. осіб). Варта у повіті поділялася на сільс. (кінну) і міську (пішу), а тер. (окрім міст з насел. понад 3 тис. осіб) — на дільниці (р-ни) з насел. до 40-а тис. осіб. Р-н, у свою чергу, поділений на волості, очолювані головами волос. Д. в. Кількість піших вартових ви­значалась з роз­рахунку один вартовий на 2 тис. осіб населе­н­ня. Міські від­діли Д. в. у містах з насел. до 100 тис. осіб поділяли на 3 р-ни, понад 100 тис. — з роз­рахунку по 40 тис. осіб на один р-н і 5 тис. — на дільницю. Нач. кожного міського р-ну мав 2-х пом. і канцелярію. Дільницями керували приказні. На кожні 400 осіб міського насел. при­значали по 1 вартовому; на кожні 10 вартових — 1 вартовий старшого окладу і приказний, на кожен міський р-н — 1 старший вартовий. У під­порядкуван­ні міського отамана був ін­спектор Д. в., який виконував також обовʼязки нач. єдиного від­ділу варти в отаманствах 2-го роз­ряду, що поділявся на р-ни з кількістю мешканців до 40-а тис. осіб. В отаманствах 1-го роз­ряду створювали декілька від­ділів (на кожні 250 тис. осіб насел.), які також поділяли на р-ни, але з кількістю насел. до 50-ти тис. осіб (мор. порти та їх околиці могли виділити в окремі р-ни і при меншій кількості насел.). Кожен р-н отаманства мав 8–10 дільниць (по 5 тис. осіб) на чолі з приказними. Як і у повіт. старости, в під­порядкуван­ні міського отамана пере­бувала резервна сотня або резерв. дивізіон кін­них вартових. Для охорони дач і курорт. місцевостей отаман міг при­значати необхід. штат приказних і вартових. Під охороною Д. в. пере­бували й залізниці. Вся тер. смуги від­чуже­н­ня була поділена на Київ. (2042 версти), Одес. (1934 версти), Пд. (2521 верста), Катеринослав. (2961 верста), Лів­обереж. (2805 верст), Харків. (2654 версти) і Поділ. (1794 версти) р-ни. На чолі кожного з них стояв отаман Д. в., якого при­значав міністр внутр. справ і який без­посередньо під­порядковувався дир. департаменту Д. в. Р-ни залізнич. варти були поділені на філії — 150–200 верст залізнич. полотна залежно від інтенсивності руху. Спец. карал. під­роз­діли Д. в. разом із окупац. військами придушували ви­ступи проти влади геть­мана. Після повале­н­ня геть­манату Директорія УНР у січні 1919 ліквідувала ін­ститут Д. в., її функції пере­йшли до від­новленої нар. міліції, а вартові знову стали міліціонерами.

Завантажити статтю