Державна власність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Державна власність

ДЕРЖА́ВНА ВЛА́СНІСТЬ – форма власності, при якій майно, зокрема засоби та продукти виробництва, належать державі повністю або на основі часткової чи спільної власності. Об’єкти власності: земля, природні та матеріал. ресурси, фінанси, інформація, культурні й духовні цінності тощо. Держава може мати у власності будь-яке майно, необхідне для здійснення її функцій (зокрема вирівнювання екон. циклу та підтримки зайнятості), а також акції в акціонер. т-вах різних форм власності. Кер-во Д. в. від імені держави здійснюють органи держ. влади. Можливість і доцільність виконання державою функцій власника, підприємця та регулятора соц.-екон. процесів у сусп-ві тісно пов’язані з етапами її становлення та розвитку, під час яких зазнають змін масштаби, пропорції, роль Д. в. у економіці, рівень охоплення державою різних елементів ринку, перелік об’єктів, що потрапили у сферу актив. діяльності чи впливу держ. органів управління. Право власності держава використовує для прямого чи непрямого впливу на економіку країни загалом, а також для виконання соціально значимих функцій (за умови неможливості їх виконання на базі приват. власності).

В Україні до Д. в. належить заг.-держ., комунал. власність і власність держ. підпр-в. Заг.-держ. власність – майно органів влади та упр.; оборонні об’єкти; енергет. система; системи транспорту заг. користування, зв’язку та інформації, що мають заг.-держ. значення; кошти держ. бюджету, держ. банки; підпр-ва і нар.-госп. комплекси; страхові, резервні та ін. фонди; культурні й істор. цінності; навч. заклади та ін. майно, що становить матеріал. основу суверенітету країни й забезпечує її екон. і соц. розвиток. У заг.-держ. (респ.) власності може перебувати також майно, передане у власність України ін. державами, юрид. особами чи громадянами. Комунал. власність – власність адм.-територ. утворень (області, р-ну), кошти місц. бюджету, житл. фонд, комунал. госп-во. Перелік об’єктів комунал. власності визначений у ст. 35 Закону України «Про власність» (1991). До нього входить майно, що забезпечує діяльність відповід. рад і утворюваних ними органів; кошти місц. бюджетів, держ. житл. фонд, об’єкти житлово-комунал. госп-ва; майно закладів нар. освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі, побут. обслуговування; майно підпр-в; місц. енергет. системи, транспорт, системи зв’язку та інформації (включаючи націоналізов. майно, передане відповід. підпр-вам, орг-ціям, установам); ін. майно, необхідне для забезпечення екон. і соц. розвитку відповід. території. У комунал. власності перебуває майно, передане у власність відповід. територ. громади ін. суб’єктами права власності. Власність держ. підпр-в – майно та кошти, закріплені за держ. підпр-вами, якими вони можуть розпоряджатися (вироб. фонди, дохід, акції тощо). З правової точки зору суб’єктом права заг.-держ. власності в Україні є держава в особі ВР України, респ. – АР Крим, комунал. – адм.-територ. одиниці в особі обл., рай., міських, селищ., сільс. рад (згідно зі ст. 142 Конституції України суб’єктами права комунал. власності є територ. громади сіл, с-щ, міст). Певні особливості встановлені законодавством щодо упр. держ. майном, закріпленим за казен. підпр-вами, зокрема більш жорстким є контроль з боку органів, уповноважених управляти держ. майном. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997) від імені та в інтересах територ. громад права суб’єкта комунал. власності реалізують ради, які на своїх пленар. засіданнях вирішують регламентов. коло питань. Важливе значення має співвідношення Д. в. і потенціалу держави. Ефективно керована Д. в. сприяє примноженню держ. ресурсів, а отже й підвищенню потенціалу держави. У будь-якій економіці присутні всі форми власності, проте їхнє співвідношення, залежно від характеру екон. і соц. розвитку, постійно зазнає змін. Зазвичай держава зосереджує у своїй власності підпр-ва та галузі, що мають стратег. значення для існування і розвитку країни (залізниці, підпр-ва зв’язку, АЕС, ГЕС та ін.), приватизацію яких вона вважає недоцільною. Нині частка Д. в. у економіці розвинених країн Заходу становить 15–20 %, у статист. звітності України конкретні дані щодо такого співвідношення не відзначені.

Літ.: Право власності в Україні: Навч. посіб.; Державне регулювання економіки: Підруч. (обидві – Київ, 2000).

Л. І. Федулова

Стаття оновлена: 2007