Кравчук Олексій Анатолійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кравчук Олексій Анатолійович

КРАВЧУ́К Олексій Анатолійович (03. 04. 1963, м. Лієпая, Латвія) – актор, режисер, педагог. Син Анатолія та Ірини Кравчуків, онук С. Кореняка. Засл. діяч мист-в України (2012). Премія ім. В. Блавацького (2008). Закін. актор. (1988; курс О. Сердюка) та режисер. (1995; курс О. Барсегяна) ф-ти Харків. ін-ту мист-в. Грав 1985–88 у Харків. укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка. 1988–91, 1999–2012 – актор, водночас 2006–12 – дир. Львів. молодіж. теа­тру ім. Леся Курбаса; 1995–99, 2012 – реж. Донец. укр. муз.-драм. театру; 2000–02 – в. о. гол. реж. Першого укр. театру для ді­тей та юнацтва (Львів); від 2012 – гол. реж. Луган. театру ляльок. За сумісн. викладав у Львів. ун-ті (2001–05). К. – універсал. актор, зображує як комед., так і драм.-трагіч. героїв, його манері гри притаманні простота і змістовність. Як реж. приділяє велику увагу створенню сценіч. засобами худож. образів, ідей, що розкривають зміст вистав; знаходить сучас. аспект у постановках на істор. тематику.

Ролі: Юда, Командор («На полі крові», «Камінний господар» Лесі Українки), Семянніков, Офіцер («Між двох сил» В. Винниченка), Потвора, Памва («Бла­годарний Еродій», «Наркіс» за Г. Сково­родою), Старий («Сад нетанучих скульп­тур» за Л. Костенко), Олексій («Кабанчик» В. Розова), Лопахін («Садок вишневий» за А. Чеховим), Раскольников («Сни» за романом «Злочин і кара» Ф. Достоєвського), Злодюжка («Опе­­ретка» В. Ґомбровича), Калігула (однойм. п’єса А. Камю), Король («Двір Генріха ІІІ» за А. Дюма).

Вистави: «Учитель танців» Лопе де Веґи (1995), «Закон» В. Винниченка (1996), «Піґмаліон» Б. Шоу (1997, також роль Гіґґінса), «Отак загинув Гуска» М. Куліша, «Як важливо бути серйозним» О. Вайлда (обидві – 1998), «Зо­­лотий човник» за п’єсою «Івасик-Те­­лесик» М. Кропивницького, «Зайчик-хвалько» С. Михалкова (обидві – 2002), «Чекаючи на Годо» С. Беккета (2006, також роль Естрагона; Ґран-Прі Між­нар. фестивалю антич. мист-ва «Бос­порські агони», м. Керч, АР Крим, 2006; обл. премія ім. Б. Романицького, 2007), «Кольори» П. Ар’є, «Шестеро персонажів у пошуках автора» Л. Піранделло (обидві – 2008), «Гамлет» В. Шекспі­ра, «Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Коби­ліна, «Оскар…» за Е.-Е. Шміттом (усі – 2011), «Маскарад» М. Лермонтова (2012), «Синій птах» М. Метерлінка (2013).

Літ.: Козирєва Т. Кравчук: на «території» без кордонів // ДТ. 2008, 25 квіт.; Її ж. П’ять фарб життя // День. 2009, 28 січ.

О. Ю. Кореняк

Статтю оновлено: 2014