Державна монополія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Державна монополія

ДЕРЖА́ВНА МОНОПО́ЛІЯ – виключне право держави на певну економічну діяльність. Може поширюватися на зовн. торгівлю, виготовлення грошей, експорт військ. зброї, видобування рідкоземел. металів, вироб-во та реалізацію окремих видів продукції (товарів), мор. промисел тощо. Монополію (грец. μονοπωλία, від μονος – один і πωλέω – продаю) держави на вироб-во та реалізацію деяких видів товарів масового споживання (тютюн, лікеро-горілчані вироби, сіль, спирт та ін.) об’єднує термін «держ. (фіскал.) монополія». Буває повною, коли держава монополізує вироб-во та реалізацію відповід. товарів, або частковою, коли монополізовані лише вироб-во чи реалізація. Існує у багатьох країнах світу, зокрема в Італії – на тютюн, сірники, пиво, спирт; Японії – на сіль, тютюн, спирт, опій; Німеччині – на вино. У колиш. СРСР була Д. м. на тютюн, лікеро-горілчані вироби, сірники тощо. В Україні, відповідно до чинного законодавства, встановлено Д. м. на діяльність, пов’язану з обігом наркотич. засобів, психотроп. речовин і прекурсорів, виготовленням і реалізацією військ. зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об’єктів держ. власності, експлуатацією АЕС, вироб-вом і збутом спирту, алкогол. напоїв і тютюн. продукції та ін. Реалізацію держ. політики у сфері вироб-ва, експорту, імпорту, зберігання, транспортування та продажу спирту, алкогол. напоїв і тютюн. виробів, міжгалуз. координацію та контроль у цій сфері забезпечує спеціально створений орган центр. влади, діяльність якого спрямовує та координує КМ через відповід. профіл. орган виконав. влади.

В. П. Нагребельний

Стаття оновлена: 2007