Державна таємниця - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Державна таємниця

ДЕРЖА́ВНА ТАЄМНИ́ЦЯ – захищені державою відомості, розголошення яких може завдати шкоди її національній безпеці, обороноздатності та іншим життєво важливим інтересам. Законодавства всіх розвинутих демократ. країн, гарантуючи своїм громадянам конституц. право на отримання, зберігання і розповсюдження повної достовір. своєчас. інформації з усіх питань життєдіяльності держави й сусп-ва, водночас обмежують розповсюдження відомостей, що стосуються забезпечення нац. інтересів держави, її безпеки і обороноздатності. Правові основи віднесення таких відомостей до Д. т. визначені законодавчо; встановлено систему її захисту у всіх видах діяльності органів законодав., виконав. і судової влади, місц. упр. й самоврядування, держ. контролю та нагляду, юрид. (незалежно від форм власності) й фіз. осіб на тер. держави і в її установах за кордоном. Зокрема у Великій Британії ці питання регулює Закон «Про захист державних таємниць», у Литов. Респ. – «Про державні таємниці та їх охорону», в Респ. Білорусь – «Про державні таємниці».

В Україні правовий режим Д. т. визначений Законом «Про державну таємницю» (1994, з подальшими змінами), ін. нормативно-правовими актами, а також відповід. міжнар. договорами та угодами. Д. т. охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки, техніки, зовн. відносин, держ. безпеки і підлягає охороні з боку держави. Віднесення інформації до Д. т. здійснюють з метою забезпечення нац. безпеки й захисту життєво важливих інтересів держави. Дія законодавства України про Д. т. не поширюється на відносини, пов’язані з охороною ін. передбаченої законом таємниці (служб., військ., банків., комерц. тощо), якщо остання одночасно не є Д. т. Інформацію вважають Д. т. з моменту опубл. Зводу відомостей, що становлять Д. т. України. Його формує та публікує в офіц. вид. СБУ на підставі рішень держ. експертів з питань таємниць про віднесення інформації до Д. т. З метою конкретизації та систематизації даних про інформацію, віднесену до Д. т., органи держ. влади України створюють (у межах зводу) галуз. або відомчі розгорнуті переліки відомостей, що становлять Д. т. Підпр-ва, установи та орг-ції (незалежно від форм власності), діяльність яких пов’язана з Д. т., можуть створювати власні переліки, які погоджує СБУ і затверджують держ. експерти з питань таємниць. Законодавством України встановлені ступ. секретності інформації, віднесеної до Д. т.: «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно». Ступ. секретності характеризує важливість інформації, можливу шкоду її розголошення, обмеження доступу до неї та рівень охорони з боку держави. Засекречування інформації, віднесеної до Д. т., здійснюють шляхом надання документу, виробу, ін. матеріал. носію грифа секретності у відповідності зі ступ. секретності інформації. Строк засекречування інформації не може перевищувати: для відомостей «особливої важливості» – 30 р., «цілком таємно» – 10 р., «таємно» – 5 р. Строк засекречування починається з часу надання грифа секретності відповід. носію інформації. Зниження грифа секретності чи розсекречування можливе після закінчення встановлених строків та у випадку зниження ступ. секретності інформації або скасування рішення про віднесення її до Д. т. Система охорони Д. т. включає комплекс організац.-правових, тех., криптогр. і оператив. заходів, спрямованих на запобігання розголошення інформації, що становить Д. т. Їх розробляють і впроваджують держ. органи відповідно до повноважень, покладених на них законодавством. У держ. органах, на підпр-вах, в установах і орг-ціях, діяльність яких пов’язана з Д. т., роботою у справі охорони Д. т. управляють їхні керівники. Для безпосеред. забезпечення охорони Д. т. створюють режимно-секретні органи. Нині діюча система охорони Д. т. в Україні започатк. 1993 утворенням Держ. ком-ту України з питань держ. секретів (Держкомсекретів) як центр. органу виконав. влади у сфері забезпечення охорони Д. т. До того часу діяли нормативно-правові акти з питань охорони Д. т. колиш. СРСР. Для охорони міждерж. таємниць 22 січня 1993 держави-учасниці СНД уклали у Мінську «Угоду про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів» та ухвалили її заг. принципи. За період діяльності Держкомсекретів (1993–99) розроблено і впроваджено сучасну систему охорони Д. т. з урахуванням досвіду розвинутих країн, зокрема створ. Ін-т держ. експертів з питань таємниць і введено в дію Звід відомостей, що становлять Д. т. України. Для забезпечення реалізації вимог Закону «Про державну таємницю» розроблено і введено в дію низку нормативно-правових актів, якими встановлені єдині вимоги щодо виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування і обліку носіїв інформації, що становлять Д. т.; порядку ліцензування підпр-в, установ і орг-цій та особл. режим їх діяльності (секретності); створення й орг-ції роботи режимно-секрет. органів; оформлення допуску і надання права доступу громадянам України до Д. т. Запроваджений спец. порядок виконання судових, наглядових, контрольно-ревізій. та ін. функцій органів держ. влади стосовно підпр-в, установ і орг-цій, діяльність яких пов’язана з Д. т. Із розвитком міжнар. відносин України як незалеж. держави виникла необхідність організувати охорону Д. т. у ході політ., екон., наук.-тех., військ. та ін. співроб-ва з іноз. державами. Пріоритет. напрямком забезпечення охорони Д. т. у процесі міжнар. співроб-ва стало укладення двосторон. угод. Орг-цію цієї роботи регламентує «Положення про порядок підготовки міжнародних договорів України про взаємну охорону державних таємниць», затв. указом Президента від 1 листопада 1997. Нині в Україні створені та діють понад 12 тис. режимно-секрет. органів. Усі мін-ва, ін. держ. органи, підпр-ва, установи й орг-ції, діяльність яких пов’язана з Д. т., після проведення експерт. перевірок наявності умов, передбачених законодавством, 1994–96 отримали дозволи (ліцензії) на діяльність, пов’язану з Д. т. На базі Нац. тех. ун-ту України «Київ. політех. Ін-т» і Нац. авіац. ун-ту (Київ) організована підготовка фахівців для системи охорони Д. т. Після ліквідації 1999 Держкомсекретів функції і повноваження щодо охорони Д. т. здійснює СБУ.

Літ.: Шлапаченко В. М. Становлення та розвиток кримінально-правової охорони державної таємниці в Україні: Істор. огляд. 2006; Архипов О. Є. Оцінювання ефективної системи охорони державної таємниці. 2007 (обидві – Київ).

О. В. Соснін

Стаття оновлена: 2007