Державна таємниця

ДЕРЖА́ВНА ТАЄМНИ́ЦЯ — захищені державою ві­домості, роз­голоше­н­ня яких може завдати шкоди її національній без­пеці, обороно­здатності та іншим жит­тєво важливим інтересам. Законодавства всіх роз­винутих демократ. країн, гарантуючи своїм громадянам кон­ституц. право на отрима­н­ня, зберіга­н­ня і роз­по­всюдже­н­ня повної достовір. своєчас. інформації з усіх питань жит­тєдіяльності держави й су­спільства, водночас обмежують роз­по­всюдже­н­ня ві­домостей, що стосуються забезпече­н­ня нац. інтересів держави, її без­пеки і обороно­здатності. Правові основи від­несе­н­ня таких ві­домостей до Д. т. ви­значені законодавчо; встановлено систему її захисту у всіх видах діяльності органів законодав., виконав. і судової влади, місц. упр. й самоврядува­н­ня, держ. контролю та на­гляду, юрид. (незалежно від форм власності) й фіз. осіб на тер. держави і в її установах за кордоном. Зокрема у Великій Британії ці пита­н­ня регулює Закон «Про захист державних таємниць», у Литов. Респ. — «Про державні таємниці та їх охорону», в Респ. Білорусь — «Про державні таємниці».

В Україні правовий режим Д. т. ви­значений Законом «Про державну таємницю» (1994, з подальшими змінами), ін. нормативно-правовими актами, а також від­повід. між­нар. договорами та угодами. Д. т. охоплює ві­домості у сфері оборони, економіки, науки, техніки, зовн. від­носин, держ. без­пеки і під­лягає охороні з боку держави. Від­несе­н­ня інформації до Д. т. здійснюють з метою забезпече­н­ня нац. без­пеки й захисту жит­тєво важливих інтересів держави. Дія законодавства України про Д. т. не поширюється на від­носини, повʼязані з охороною ін. перед­баченої законом таємниці (служб., військ., банків., комерц. тощо), якщо оста­н­ня одночасно не є Д. т. Інформацію вважають Д. т. з моменту опубл. Зводу ві­домостей, що становлять Д. т. України. Його формує та публікує в офіц. вид. СБУ на під­ставі рішень держ. екс­пертів з питань таємниць про від­несе­н­ня інформації до Д. т. З метою конкретизації та систематизації даних про інформацію, від­несену до Д. т., органи держ. влади України створюють (у межах зводу) галуз. або ві­домчі роз­горнуті пере­ліки ві­домостей, що становлять Д. т. Підпр-ва, установи та організації (незалежно від форм власності), діяльність яких повʼязана з Д. т., можуть створювати власні пере­ліки, які погоджує СБУ і затверджують держ. екс­перти з питань таємниць. Законодавством України встановлені ступ. секретності інформації, від­несеної до Д. т.: «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно». Ступ. секретності характеризує важливість інформації, можливу шкоду її роз­голоше­н­ня, обмеже­н­ня до­ступу до неї та рівень охорони з боку держави. Засекречува­н­ня інформації, від­несеної до Д. т., здійснюють шляхом на­да­н­ня документу, виробу, ін. матеріал. носію грифа секретності у від­повід­ності зі ступ. секретності інформації. Строк засекречува­н­ня інформації не може пере­вищувати: для ві­домостей «особливої важливості» — 30 р., «цілком таємно» — 10 р., «таємно» — 5 р. Строк засекречува­н­ня починається з часу на­да­н­ня грифа секретності від­повід. носію інформації. Зниже­н­ня грифа секретності чи роз­секречува­н­ня можливе після закінче­н­ня встановлених строків та у випадку зниже­н­ня ступ. секретності інформації або скасува­н­ня ріше­н­ня про від­несе­н­ня її до Д. т. Система охорони Д. т. включає комплекс організац.-правових, тех., криптогр. і оператив. заходів, спрямованих на запобіга­н­ня роз­голоше­н­ня інформації, що становить Д. т. Їх роз­робляють і впроваджують держ. органи від­повід­но до повноважень, покладених на них законодавством. У держ. органах, на під­приємствах, в установах і організаціях, діяльність яких повʼязана з Д. т., роботою у справі охорони Д. т. управляють їхні керівники. Для без­посеред. забезпече­н­ня охорони Д. т. створюють режимно-секретні органи. Нині діюча система охорони Д. т. в Україні започатк. 1993 утворе­н­ням Держ. комітету України з питань держ. секретів (Держ­комсекретів) як центр. органу виконав. влади у сфері забезпече­н­ня охорони Д. т. До того часу діяли нормативно-правові акти з питань охорони Д. т. колиш. СРСР. Для охорони між­держ. таємниць 22 січня 1993 держави-учасниці СНД уклали у Мінську «Угоду про взаємне забезпече­н­ня збереже­н­ня між­державних секретів» та ухвалили її заг. принципи. За період діяльності Держ­комсекретів (1993–99) роз­роблено і впроваджено сучасну систему охорони Д. т. з урахува­н­ням досвіду роз­винутих країн, зокрема створ. Ін­ститут держ. екс­пертів з питань таємниць і введено в дію Звід ві­домостей, що становлять Д. т. України. Для забезпече­н­ня реалізації вимог Закону «Про державну таємницю» роз­роблено і введено в дію низку нормативно-правових актів, якими встановлені єдині вимоги щодо виготовле­н­ня, користува­н­ня, збереже­н­ня, пере­дачі, транс­портува­н­ня і обліку носіїв інформації, що становлять Д. т.; порядку ліцензува­н­ня під­приємств, установ і організацій та особл. режим їх діяльності (секретності); створе­н­ня й організації роботи режимно-секрет. органів; оформле­н­ня допуску і на­да­н­ня права до­ступу громадянам України до Д. т. За­проваджений спец. порядок викона­н­ня судових, на­глядових, контрольно-ревізій. та ін. функцій органів держ. влади стосовно під­приємств, установ і організацій, діяльність яких повʼязана з Д. т. Із роз­витком між­нар. від­носин України як незалеж. держави виникла необхідність організувати охорону Д. т. у ході політ., екон., наук.-тех., військ. та ін. спів­робітництва з іноз. державами. Пріоритет. напрямком забезпече­н­ня охорони Д. т. у процесі між­нар. спів­робітництва стало укладе­н­ня дво­сторон. угод. Організацію цієї роботи регламентує «Положе­н­ня про порядок під­готовки між­народних договорів України про взаємну охорону державних таємниць», затв. указом Президента від 1 листопада 1997. Нині в Україні створені та діють понад 12 тис. режимно-секрет. органів. Усі мін-ва, ін. держ. органи, під­приємства, установи й організації, діяльність яких повʼязана з Д. т., після проведе­н­ня екс­перт. пере­вірок наявності умов, перед­бачених законодавством, 1994–96 отримали до­зволи (ліцензії) на діяльність, повʼязану з Д. т. На базі Нац. тех. університету України «Київ. політех. Ін­ститут» і Нац. авіац. університету (Київ) організована під­готовка фахівців для системи охорони Д. т. Після ліквідації 1999 Держ­комсекретів функції і повноваже­н­ня щодо охорони Д. т. здійснює СБУ.

Літ.: Шлапаченко В. М. Становле­н­ня та роз­виток кримінально-правової охорони державної таємниці в Україні: Істор. огляд. 2006; Архипов О. Є. Оцінюва­н­ня ефективної системи охорони державної таємниці. 2007 (обидві — Київ).

О. В. Соснін

Завантажити статтю