Державне регулювання зовнішньоекономічних зв’язків - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Державне регулювання зовнішньоекономічних зв’язків

ДЕРЖА́ВНЕ РЕГУЛЮВА́ННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІ́ЧНИХ ЗВ’ЯЗКІ́В – вплив держави на міжнародні потоки товарів, послуг і капіталу з метою реалізації зовнішньоекономічної стратегії, захисту національного ринку та виробників і забезпечення макроекономічної стабільності. Д. р. з. з. здійснюють держ. органи (у межах їх компетенції) на підставі положень заг.-екон. законодавства та спец. законів. Порядок Д. р. з. з. залежить від обраного типу зовн.-екон. політики (вільна торгівля, стимулювання експорту, протекціонізм та імпортозаміщення), ступеня розвитку й інтегрованості нац. фінанс. ринку в світовий, а також від міжнар. домовленостей з ін. країнами щодо взаєм. узгодження правил зовн.-екон. відносин із торгівлі товарами, послугами та міжнар. руху капіталу. Д. р. з. з. може бути одно- та багатостороннім. Одностороннє полягає у застосуванні однією країною певних методів регулювання міжнар. торгівлі та руху капіталу без погодження з країнами-партнерами; багатостороннє передбачає попереднє узгодження таких методів між країнами в укладених ними угодах. Складові Д. р. з. з.: митне регулювання (застосування митних тарифів при експорті чи імпорті товарів, тимчас. їх обмеження шляхом встановлення квот), ліцензування зовн.-екон. операцій, валютне регулювання (встановлення обмежень на міжнар. рух капіталів), застосування спец. режимів зовн.-екон. діяльності. Відмінності у підходах до Д. р. з. з., яке здійснюють усі країни, у процесі глобалізації вирівнюються. Знач. вплив на лібералізацію та уніфікацію правил Д. р. з. з. мають міждерж. домовленості у рамках СОТ, МВФ та ін. міжнар. екон. орг-цій.

В Україні, що під впливом вимог вступу до СОТ поступово наближається до міжнар. норм, осн. засади Д. р. з. з. визначені Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991), згідно з яким гол. завданням регулювання зовн.-екон. діяльності є забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутр. ринку, стимулювання прогресив. структур. змін в економіці, створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки у систему світ. поділу праці. Д. р. з. з. здійснюють за допомогою адм. й екон. методів. До адм. методів відносять ембарго (повна заборона зовн.-екон. діяльності), нетарифне регулювання (квотування і ліцензування), до екон. – тарифне регулювання, пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, податк. пільги експортерам. Центр. місце серед екон. методів посідає тарифне регулювання, здійснюване шляхом встановлення мит, митних зборів і процедур митного контролю. Процеси глобалізації світ. фінанс. і товар. ринків зумовили лібералізацію Д. р. з. з. у частині тариф. регулювання. В Україні запроваджено режим найбільшого сприяння імпортов. товарам, виготовленим у державах-чл. СОТ – будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, надані стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно та безумовно бути надані аналог. товару, виготовленому на тер. держав-чл. СОТ або держав, з якими укладені двосторонні чи регіон. угоди щодо режиму найбільшого сприяння. Виключення щодо режиму найбільшого сприяння у формі референцій можуть бути зроблені для товарів, що походять із держав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз чи проміжні угоди, які у майбутньому призведуть до створення зон вільної торгівлі або митних союзів у межах 10-ти р., чи угоди про прикордонну торгівлю та застосування ген. системи преференцій. Тарифне регулювання на тер. спец. екон. зон регламентоване спец. законами України та міжнар. договорами, що встановлюють спец. правовий режим цих зон у кожному окремому випадку. Важливим екон. методом Д. р. з. з. є застосування антидемпінг. і компенсац. заходів проти демпінг. та субсидов. імпорту. Ставка антидемпінг. мита не повинна перевищувати різниці між демпінг. ціною конкурент. товару та середньою ціною експортов. й імпортов. товару. До тих держав, які застосовують щодо України дискримінац. дії, можуть бути вжиті спец. митні заходи. Якщо ін. держави, митні союзи або екон. угруповання порушують законні інтереси укр. підпр-в, у відповідь можуть застосовуватися адекватні заходи: повна або частк. заборона (ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння чи пільг. спец. режиму; запровадження спец. мита, режиму ліцензування та квотування зовн.-екон. операцій; встановлення квот (контингентів); запровадження індикатив. цін щодо імпорту або експорту товарів. Серед ін. екон. методів Д. р. з. з. – надання експорт. субсидій, встановлення мін. митної вартості на окремі товари. Експортні субсидії поділяють на прямі та непрямі: прямі надають у формі грош. виплат пропорційно обсягам експорту певного товару, непрямі – у формі пільг. оподаткування та кредитування. Індикативні ціни застосовують з метою недопущення завищення цін на імпортні товари та заниження цін на експортні товари. Їх встановлюють на товари, щодо яких запроваджені особл. режими експорту або застосовані антидемпінг. заходи. До адм. методів Д. р. з. з. відносять встановлення квот (гранич. обсягу певної категорії товарів, який дозволено експортувати чи імпортувати протягом встановленого строку) та ліцензування (надання держ. органами спец. дозволу на ввезення або вивезення товарів). Рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймає КМ України з встановленням списку конкрет. товарів, що підпадають під такий режим, та строків його дії. Експортні (імпортні) квоти можуть бути глобал. (встановлюють на товари або товарні групи незалежно від країн, у які вони експортуються або з яких імпортуються) і груповими (з визначенням групи країн, куди товари експортуються або з яких імпортуються). Ліцензування здійснюють шляхом видачі ліцензій (дозволів) на експорт (імпорт) товарів певним суб’єктам госп. діяльності. Ліцензування експорту (імпорту) товарів буває автомат. або неавтоматичним. Автомат. ліцензування – надання дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлені квоти (кількісні або ін. обмеження); неавтомат. – надання дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлені квоти. Ліцензування експорту товарів може застосовуватись у разі знач. порушення рівноваги на внутр. ринку певних товарів (особливо с.-г. продукції), а також для обмеження експорту сировини та матеріалів, необхідних для забезпечення ними у достат. кількості вітчизн. перероб. пром-сті протягом періодів, коли внутр. ціни на них є нижчими за світові. Ліцензування експорту товарів має тимчас. характер і діє до моменту відновлення рівноваги на внутр. ринку. Ліцензування імпорту товарів – протекціоніст. метод. Його запроваджують у разі різкого погіршення стану платіж. балансу; скорочення золотовалют. резервів; необхідності захисту укр. підпр-в у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає знач. шкоди нац. виробникам подіб. або безпосередньо конкуруючого товару. Важливими адм. методами Д. р. з. з. є держ. сприяння розвиткові зовн.-екон. зв’язків, експорту укр. товарів і послуг, надання практич. допомоги підприємцям у проведенні торг.-екон. операцій на внутр. і зовн. ринках, освоєнні нових форм співроб-ва. Для цього створ. спец. органи – торг.-пром. палати. Аналог. функції виконують також зовн.-екон. департаменти галуз. мін-в і держ. адміністрації. Д. р. з. з. у частині регулювання міжнар. руху капіталів спрямоване на забезпечення стійкості фінанс. системи країни та уникнення фінанс. криз, зумовлених коливаннями на світ. фінанс. ринках та вивезенням капіталу з країни. Порядок такого регулювання встановлений 1993 Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». В Україні діють обмеження щодо міжнар. руху капіталів, а вивезення капіталу за її межі потребує отримання індивідуал. ліцензії НБУ.

Літ.: Науменко В. П., Пашко П. В., Руссков В. А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. 2004; Митний кодекс України: Офіц. текст. 2004 (обидві – Київ).

В. В. Зимовець

Стаття оновлена: 2007