Державне регулювання цін

Визначення і загальна характеристика

ДЕРЖА́ВНЕ РЕГУЛЮВА́ННЯ ЦІН  — процес прямого або опосередкованого впливу держави на рівні та співвідношення цін з метою реалізації тієї чи іншої цінової політики. В умовах ринк. трансформації економіки України Д. р. ц. пов’язане з необхідністю забезпечення стабіл. заг. рівня цін і виправлення різних видів їх деформацій: диспаритету цін на продукцію АПК і паливно-сировин. галузей; демпінг. цін на деякі готові вироби, що імпортуються; цінової дискримінації внутр. споживачів; цінового субсидування насел., держ. організацій і підприємств бюджет. сфери; застосування трансферт. цін з метою переміщення капіталів у тіньову економіку тощо. Об’єктами втручання держави у ціноутворення є підприємства природ. монополій (паливно-енергет. комплекс, транспорт і зв’язок); водопостачання, соціально значимі товари масового споживання (хлібобулочні вироби, цукор); специфічні товари споживання (винно-горілчані та тютюнові вироби, продукція с. господарства). Розрізняють два види Д. р. ц.: пряме й опосередковане. Методи прямого регулювання цін включають: встановлення макс. і мін. рівнів або верхніх і нижніх меж цін, гранич. рівнів торг. і посередницько-збутових націнок, гранич. нормативів рентабельності; субсидування цін, спрямоване на розвиток окремих галузей і вироб-в; обов’язк. декларування зміни цін; запровадження гарантов. цін та ін. Нині регулювання цін здійснюють переважно шляхом опосередк. впливу на процес їх формування і реалізують, як правило, екон. методами — через податк., бюджетну, кредитну, валютну та митну політики. Співвідношення між прямими й опосередк. методами Д. р. ц. залежить від конкрет. умов розвитку економіки на тому чи ін. етапі, рівня її фінансово-грош. стабілізації, розвиненості ринк. інфраструктури, інтенсивності інфляц. процесів, частки держ. сектору, ступеня монополізації і конкуренції, залежності від імпорту тощо. Д. р. ц. в Україні регламентоване низкою законів і нормативно-правових актів. У регулюванні та контролі за цінами беруть участь центр. і місц. органи упр., мін-ва, громад. організації.

Д. р. ц. здійснюють у більшості країн із розвиненою ринк. економікою в межах законодавства, що регламентує випадки втручання у ціноутворення, а також його форми, методи та строки. Закони про ціни й ціноутворення протягом тривалого часу діють в Австрії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Данії, Норвегії та ін. країнах. Закони про регулювання цін у постсоціаліст. країнах є важливою складовою антиінфляц. регулювання економіки, особливо в умовах перехід. періоду. Нині Д. р. ц. у цих країнах здійснюють переважно шляхом непрямого впливу на процес формування цін і реалізують, як правило, екон. методами через фінансово-бюджетну, податк., кредитну, валютну і митну політики. В окремих випадках держава встановлює прямий (адм.) контроль за цінами. Питома вага регульов. цін у різних країнах коливається у межах 5–20 %. Серед методів прямого регулювання цін, які безпосередньо обмежують рівень цін або прибутку, — блокування (заморожування) цін; встановлення твердофіксов. цін; макс. і мін. цін або їх верхньої і нижньої межі; норм прибутку; ціни на базовий вид продукції чи послуг; регулювання на основі операц. витрат і стимулююче регулювання.

Завантажити статтю