Державне управління - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Державне управління

ДЕРЖА́ВНЕ УПРАВЛІ́ННЯ – виконавчо-розпорядча діяльність державних органів. Полягає в організуючому впливі на сусп. відносини в екон., соц.-культур. і адм.-політ. галузях шляхом застосування держ.-влад. повноважень. Д. у., якому властиві всі осн. ознаки виконавчої влади, спрямоване на виконання законів та ін. правових актів; пов’язане з використанням методів нормотворення й розпорядливості; має підзакон. характер; передбачає можливість судового захисту громадянами своїх прав і свобод у разі їх порушення органами та посадовими особами виконав. влади. Однак, оскільки його застосовують і за межами функціонування виконав. влади – у внутр.-організац. діяльності органів ін. гілок держ. влади, на рівні держ. підпр-в, установ та орг-цій, термін «Д. у.» змістовно дещо ширший за поняття «виконавча влада». Система Д. у.: суб’єкти упр., переважно органи виконав. влади; об’єкти упр. – сфери та галузі сусп. життя, на які спрямований організуючий вплив держави; власне процес управлін. впливу – управлін. діяльність як вид сусп. відносин, де реалізовані різноманітні зв’язки та взаємодії між суб’єктами й об’єктами управління. Під поширеним терміном «адм. система» найчастіше розуміють поєднання двох зазнач. елементів – суб’єктів упр. та управлін. діяльності. Домінуючим у правовому регулюванні Д. у. є адміністративне право, що закріплює орг-цію, повноваження і порядок діяльності органів виконав. влади, механізм функціонування державної служби, форми взаємовідносин цих органів з громадянами та ін. суб’єктами адм. права, засоби забезпечення законності у Д. у. тощо.

Літ.: Бітяк Ю. П., Зуй В. В. Адміністративне право. Загальна частина. X., 1996; Державне управління: теорія і практика. К., 1998; Пахарєв А. Д. Державне управління і кадрова політика в сучасній Україні: Навч. посіб. К., 2005.

В. Б. Авер’янов

Стаття оновлена: 2007