Державний устрій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Державний устрій

ДЕРЖА́ВНИЙ У́СТРІЙ – політико-територіальна організація держави, що характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх правових відносин між собою та з державою загалом. Паралельно з терміном «Д. у.» використовують й ін., зокрема «територ. орг-ція публіч. влади», «територ.-політ. устрій», «держ.-територ. устрій». За характером держ.-територ. устрою всі країни поділяють на прості (унітарні) та складні (федеративні). Деякі науковці до третьої форми Д. у. відносять т. зв. обласну (регіоналіст.) державу.

Унітар. (від лат. unitas – єдність) вважають державу, всі чи переважна більшість вищих територ. одиниць якої не мають державоподіб. статусу – її тер. складається з адм. або політико-адм. одиниць, що, за окремим винятком (автономні утворення у складі унітар. держави), не мають влас. правового статусу, а статус органів держ. влади та місц. самоврядування, які здійснюють упр. у межах цих одиниць, визначають акти чинного законодавства центр. влади. Залежно від наявності чи відсутності в їх складі державоподіб. територ. утворень (автоном. одиниць) розрізняють прості та складні унітарні держави. Тер. простої унітар. держави поділяється лише на адм.-територ. одиниці (невеликі унітарні держави можуть взагалі не мати адм.-територ. поділу), тоді як складна унітарна держава у своєму складі має автономні одиниці. За ступ. централізації упр. унітарні держави можуть бути централізов., децентралізов. і відносно децентралізовані. У централізов. унітар. державі упр. на всіх субнац. (нижчих заг.-держ.) територ. рівнях здійснює адміністрація, яку призначає вищий орган виконав. влади. У децентралізов. унітар. державі відсутні місц. органи виконав. влади заг. компетенції, а на всіх субнац. територ. рівнях функціонують органи місц. самоврядування. Для відносно децентралізов. унітар. держав характерне поєднання прямого держ. упр. на місцях з місц. самоврядуванням: на вищому (обл.) та середньому (р-н) субнац. територ. рівнях одночасно функціонують органи виконав. влади заг. компетенції та органи місц. самоврядування. До склад. держав відносять федерацію, конфедерацію, імперію, співдружність, унію. Федератив. (від лат. foederatio – об’єднання) є держава, всі вищі територ. одиниці якої мають державоподіб. статус. Федерація – союзна держава, складне об’єднання кількох державоподіб. політико-територ. утворень (суб’єктів федерації). Нині існують 24 федерації: 7 – у Європі, 4 – в Азії, 6 – в Америці, 4 – в Африці, 3 – в Океанії. Від федерації потрібно відрізняти конфедерацію, що є формою міждерж. об’єднання, суб’єкти якого зберігають держ. суверенітет. Істор. досвід свідчить, що конфедерації мають перехід. характер, адже всі вони або перетворилися у федерації, або розпалися. До 30 грудня 1922 конфедерацією була рад. країна, яка з утворенням СРСР переросла у федерацію, а 1991 розпалася. Ін. приклади конфедерації – США до прийняття Конституції 1787, Швейцар. союз у 1815–48. Через етап конфедерації пройшли Нідерланди, а останньою за хронологією конфедерацією вважають Сенеґамбію (1981–89). Імперія – велика складна держава, утворена шляхом включення до свого складу тер. ін. держав чи колоніал. володінь. Вона є однією з найдавніших форм держ. устрою (Рим., Візант. й ін.). З одного боку, імперія – складна держава, оскільки має склад. територ. устрій, а з ін. – унітарна монарх. держава, оскільки цей устрій має адм.-територ. поділ і не складається із самост. автоном. держ. утворень. Останньою імперією вважають СРСР, з розпадом якого імперії перестали існувати взагалі. Особл., досить аморф., формою об’єднання держав вважають співдружність (Британ. Співдружність націй, ЄС, СНД).

На тер. України немає ін. держ. утворень. Ч. 2 ст. 2 Конституції України визначає Україну як унітарну державу, не конкретизуючи при цьому форму унітаризму. Аналіз положень Конституції, присвяч. питанням орг-ції виконав. влади на місцях, статусу АР Крим та місц. самоврядування дозволяє характеризувати Україну як складну, відносно децентралізов. унітарну державу. Суверенітет України поширений на всю її тер., а тер. Української держави в межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною.

Літ.: Слюсаренко Ф. Про державний лад. Петроград, 1917; Зленко А. Державний устрій Української РСР. К., 1959; Кравченко В. В. Конституційне право України. К., 2000; Скакун О. Ф. Теорія держави і права. Х., 2001; Котюк В. О. Загальна теорія держави і права. К., 2005.

В. П. Капелюшний

Стаття оновлена: 2007