Державний устрій

ДЕРЖА́ВНИЙ У́СТРІЙ  — політико-територіальна організація держави, що характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх правових відносин між собою та з державою загалом. Паралельно з терміном «Д. у.» використовують й ін., зокрема «територ. організація публіч. влади», «територ.-політ. устрій», «держ.-територ. устрій». За характером держ.-територ. устрою всі країни поділяють на прості (унітарні) та складні (федеративні). Деякі науковці до третьої форми Д. у. відносять т. зв. обласну (регіоналіст.) державу.

Унітар. (від лат. unitas — єдність) вважають державу, всі чи переважна більшість вищих територ. одиниць якої не мають державоподіб. статусу — її тер. складається з адм. або політико-адм. одиниць, що, за окремим винятком (автономні утворення у складі унітар. держави), не мають влас. правового статусу, а статус органів держ. влади та місц. самоврядування, які здійснюють упр. у межах цих одиниць, визначають акти чинного законодавства центр. влади. Залежно від наявності чи відсутності в їх складі державоподіб. територ. утворень (автоном. одиниць) розрізняють прості та складні унітарні держави. Тер. простої унітар. держави поділяється лише на адм.-територ. одиниці (невеликі унітарні держави можуть взагалі не мати адм.-територ. поділу), тоді як складна унітарна держава у своєму складі має автономні одиниці. За ступ. централізації упр. унітарні держави можуть бути централізов., децентралізов. і відносно децентралізовані. У централізов. унітар. державі упр. на всіх субнац. (нижчих заг.-держ.) територ. рівнях здійснює адміністрація, яку призначає вищий орган виконав. влади. У децентралізов. унітар. державі відсутні місц. органи виконав. влади заг. компетенції, а на всіх субнац. територ. рівнях функціонують органи місц. самоврядування. Для відносно децентралізов. унітар. держав характерне поєднання прямого держ. упр. на місцях з місц. самоврядуванням: на вищому (обл.) та середньому (р-н) субнац. територ. рівнях одночасно функціонують органи виконав. влади заг. компетенції та органи місц. самоврядування. До склад. держав відносять федерацію, конфедерацію, імперію, співдружність, унію. Федератив. (від лат. foederatio — об’єднання) є держава, всі вищі територ. одиниці якої мають державоподіб. статус. Федерація — союзна держава, складне об’єднання кількох державоподіб. політико-територ. утворень (суб’єктів федерації). Нині існують 24 федерації: 7 — у Європі, 4 — в Азії, 6 — в Америці, 4 — в Африці, 3 — в Океанії. Від федерації потрібно відрізняти конфедерацію, що є формою міждерж. об’єднання, суб’єкти якого зберігають держ. суверенітет. Істор. досвід свідчить, що конфедерації мають перехід. характер, адже всі вони або перетворилися у федерації, або розпалися. До 30 грудня 1922 конфедерацією була рад. країна, яка з утворенням СРСР переросла у федерацію, а 1991 розпалася. Ін. приклади конфедерації — США до прийняття Конституції 1787, Швейцар. союз у 1815–48. Через етап конфедерації пройшли Нідерланди, а останньою за хронологією конфедерацією вважають Сенеґамбію (1981–89). Імперія — велика складна держава, утворена шляхом включення до свого складу тер. ін. держав чи колоніал. володінь. Вона є однією з найдавніших форм держ. устрою (Рим., Візант. й ін.). З одного боку, імперія — складна держава, оскільки має склад. територ. устрій, а з ін. — унітарна монарх. держава, оскільки цей устрій має адм.-територ. поділ і не складається із самост. автоном. держ. утворень. Останньою імперією вважають СРСР, з розпадом якого імперії перестали існувати взагалі. Особл., досить аморф., формою об’єднання держав вважають співдружність (Британ. Співдружність націй, ЄС, СНД).

На території України немає ін. держ. утворень. Ч. 2 ст. 2 Конституції України визначає Україну як унітарну державу, не конкретизуючи при цьому форму унітаризму. Аналіз положень Конституції, присвяч. питанням організації виконав. влади на місцях, статусу АР Крим та місц. самоврядування дозволяє характеризувати Україну як складну, відносно децентралізов. унітарну державу. Суверенітет України поширений на всю її тер., а тер. Української держави в межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною.

Завантажити статтю