Розмір шрифту

A

Державний устрій

ДЕРЖА́ВНИЙ У́­СТРІЙ — політико-територіальна організація держави, що характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх правових від­носин між собою та з державою загалом. Паралельно з терміном «Д. у.» використовують й ін., зокрема «територ. організація публіч. влади», «територ.-політ. устрій», «держ.-територ. устрій». За характером держ.-територ. устрою всі країни поділяють на прості (унітарні) та складні (федеративні). Деякі науковці до третьої форми Д. у. від­носять т. зв. обласну (регіоналіст.) державу.

Унітар. (від лат. unitas — єд­ність) вважають державу, всі чи пере­важна більшість вищих територ. одиниць якої не мають державоподіб. статусу — її тер. складається з адм. або політико-адм. одиниць, що, за окремим винятком (автономні утворе­н­ня у складі унітар. держави), не мають влас. правового статусу, а статус органів держ. влади та місц. самоврядува­н­ня, які здійснюють упр. у межах цих одиниць, ви­значають акти чин­ного законодавства центр. влади. Залежно від наявності чи від­сутності в їх складі державоподіб. територ. утворень (автоном. одиниць) роз­різняють прості та складні унітарні держави. Тер. простої унітар. держави поділяється лише на адм.-територ. одиниці (невеликі унітарні держави можуть взагалі не мати адм.-територ. поділу), тоді як складна унітарна держава у своєму складі має автономні одиниці. За ступ. централізації упр. унітарні держави можуть бути централізов., децентралізов. і від­носно децентралізовані. У централізов. унітар. державі упр. на всіх субнац. (нижчих заг.-держ.) територ. рівнях здійснює адміністрація, яку при­значає вищий орган виконав. влади. У децентралізов. унітар. державі від­сутні місц. органи виконав. влади заг. компетенції, а на всіх субнац. територ. рівнях функціонують органи місц. самоврядува­н­ня. Для від­носно децентралізов. унітар. держав характерне по­єд­на­н­ня прямого держ. упр. на місцях з місц. самоврядува­н­ням: на вищому (обл.) та середньому (р-н) субнац. територ. рівнях одночасно функціонують органи виконав. влади заг. компетенції та органи місц. самоврядува­н­ня. До склад. держав від­носять федерацію, конфедерацію, імперію, спів­дружність, унію. Федератив. (від лат. foederatio — обʼ­єд­на­н­ня) є держава, всі вищі територ. одиниці якої мають державоподіб. статус. Федерація — союзна держава, складне обʼ­єд­на­н­ня кількох державоподіб. політико-територ. утворень (субʼєктів федерації). Нині існують 24 федерації: 7 — у Європі, 4 — в Азії, 6 — в Америці, 4 — в Африці, 3 — в Океанії. Від федерації потрібно від­різняти конфедерацію, що є формою між­держ. обʼ­єд­на­н­ня, субʼєкти якого зберігають держ. суверенітет. Істор. досвід свідчить, що конфедерації мають пере­хід. характер, адже всі вони або пере­творилися у федерації, або роз­палися. До 30 грудня 1922 конфедерацією була рад. країна, яка з утворе­н­ням СРСР пере­росла у федерацію, а 1991 роз­палася. Ін. приклади конфедерації — США до прийня­т­тя Кон­ституції 1787, Швейцар. союз у 1815–48. Через етап конфедерації про­йшли Нідерланди, а остан­ньою за хронологією конфедерацією вважають Сенеґамбію (1981–89). Імперія — велика складна держава, утворена шляхом включе­н­ня до свого складу тер. ін. держав чи колоніал. володінь. Вона є однією з найдавніших форм держ. устрою (Рим., Візант. й ін.). З одного боку, імперія — складна держава, оскільки має склад. територ. устрій, а з ін. — унітарна монарх. держава, оскільки цей устрій має адм.-територ. поділ і не складається із самост. автоном. держ. утворень. Остан­ньою імперією вважають СРСР, з роз­падом якого імперії пере­стали існувати взагалі. Особл., досить аморф., формою обʼ­єд­на­н­ня держав вважають спів­дружність (Британ. Спів­дружність націй, ЄС, СНД).

На території України немає ін. держ. утворень. Ч. 2 ст. 2 Кон­ституції України ви­значає Україну як унітарну державу, не конкретизуючи при цьому форму унітаризму. Аналіз положень Кон­ституції, присвяч. пита­н­ням організації виконав. влади на місцях, статусу АР Крим та місц. самоврядува­н­ня до­зволяє характеризувати Україну як складну, від­носно децентралізов. унітарну державу. Суверенітет України поширений на всю її тер., а тер. Української держави в межах існуючих кордонів є цілісною і недоторкан­ною.

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2007
Том ЕСУ:
7
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Політика
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
26189
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
1 620
цьогоріч:
382
сьогодні:
2
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 1 031
  • середня позиція у результатах пошуку: 20
  • переходи на сторінку: 8
  • частка переходів (для позиції 20): 51.7% ★★☆☆☆
Бібліографічний опис:

Державний устрій / В. П. Капелюшний // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-26189.

Derzhavnyi ustrii / V. P. Kapeliushnyi // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2007. – Available at: https://esu.com.ua/article-26189.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору