ДЕРЖАВОТВО́РЕННЯ — історичний процес будівництва держави, створе­н­ня і роз­витку її правових, політичних, економічних, ідеологічних, військових, фінансових та інших ін­ститутів, забезпече­н­ня їх функціонува­н­ня. У кожній країні Д. має свої особливості й традиції. У новій та новіт. історії України цей процес, започ. у 17 ст. Б. Хмельницьким, від­роджено у часи Визвольних змагань 1917–21. У рад. період укр. Д. знач. мірою мало формал. характер. Українізація держ. і сусп. життя в УРСР, яку рад. влада практикувала у 1920–30-х рр., закінчилася пере­слідува­н­ням національно сві­домих українців. У 1930–50-х рр. ідеї та традиції укр. Д. продовжені у ході нац.-визв. боротьби на зх.-укр. землях; у 1960–80-х рр. — рухом дисидентів-шістдесятників тощо. Сучасне укр. Д. від­роджене 1990–91 з прийня­т­тям Декларації про державний суверенітет України й Акта проголоше­н­ня незалежності України. При­ймаючи Кон­ституцію України 1996, що стала політико-правовою базою Д., втіле­н­ням укр. нац. ідеї, ВР спиралася на багатовікову історію укр. Д., починаючи з Київ. Русі. Сучасне укр. Д. засн. на теоріях демократ., соц., правової держави та політ. модернізації укр. су­спільства. Воно спрямоване на забезпече­н­ня та захист прав і свобод громадян, реформува­н­ня демократ. ін­ститутів, інтеграцію України в європ. структури.